І тепер питання які ж вони мені казали пити по 2 штуки ))Та спати і справді я почала довше. Бо коли приїхала сюди то спала по 20-40 хвилин, і потім 2-3 години читала новини, щоб на 20-40 хв заснути знов. Зараз можу проспати годин 5. Це вже прямо суперово.
Серце моє ще трохи шалить.. Та і як не реагувати, коли вдома такі страшні новини? Тому не пишу щодня. Але все бачу і звісно краю серце.
Злюсь на верховну раду, що пішла на канікули, коли нам так потрібна допомога. А потім розумію, що вони ЗНАЛИ, що нас будуть розстрілювать і втікли! А потім думаю: невже після 13 жовтня, коли ці зрадники повернуться обстріли припиняться? Коротше сумбур як у всіх. Хотілось би просто насолоджуватись життям, але нелюди все ще існують...
Як ви, дорогі мої? Пишу сусідам, питаю, як в нас справи?
Сусідка пише:- В нас за вікном грає жива музика, там якесь свято чи весілля.
А далі гупають вибухи і не красиве небо від смогу.. Таке життя...
Я тут теж дивлюсь на небо і постійно мені здається, що всі хмаринки схожі на вибухи. І від звуку літаків прокидаюсь. І опановую серце пояснюючи йому, що я в безпеці, в Болгарії..
Пишу цей пост для тих, хто думає де дешево перезимувати - спитайте в особистих мене і я пораджу Болгарію.
Тут гарний інет. Але шкода, що на пляжі екскаваторами нагребуть дюни і до моря вже так просто буде не дістатися.. Тут в більшості апартаменти СТУДІО - коли в кімнаті і невеличкий кухонний блок. Але все є - і постіль, і рушники, і посуд мінімальний.
Часто комплекси з охороною, камерами і закритою територією. Є такі самі Студіо, але ще + спальня або й навіть 2 (та це вже не часто). Клімат м'якший. Школи є лише місцеві і русняві. Але ++ те, що діти йдучи з магазину кажуть російською:- Забила как ета па рускі, скажу па балгарскі. І далі спілкування вже місцевою. Я радію. Мені подобається коли діти забувають орчу.
Наших всюди чути не лише по мові, але й по тих коротких сигналах повітряної тривоги, які ніхто не вимикає. Бо серцем вдома. Навіть якщо ненадовго поїхав перезавантажитись.
Читала про влучання біля мостів і в самі мости Києва (в 2022 та й зараз боялась цього найбільше).. Про задимлення в вагоні метро.. про збиті шахеди над нашим Дніпром - скільки їх там вже.. Бачу вулиці, де живуть мої друзі. Бачу смог.. Бачу, як Київ здригається і стоїть попри все. Як люди крихкі, але незламно вірять в диво і ЗСУ і зляться на нелюдів.
Тим більше в таке свято - наших Захисників і Покрови. Хочеться Дива Перемоги. Спокою, впевненості, щастя. Хочеться кохати до нестями і знати, що в нас є майбутнє. В наших дітей і внуків є щасливе майбутнє в Україні!
А поки що нелюди біснуються. ЗСУ боронить. А ми повинні вберегти Україну і забезпечити вільне і щасливе майбутнє наших дітей тут.
Звучить так просто, а виконати дуже складно. Та Україна завжди була святою землею. Ми вистоїмо. Як би важко нам не було.
#Дубровська 1.10.2026