Хочеться пити.. Я сьогодні випила більше 3х літрів води, а ще ж не вечір.Мабуть це реакція на стрес чи на обстріл.І кава...Своїм ароматом і міцністю рятує мене від невиспаної ночі, бо так багато людей після обстрілу звертаються за бронюваннями.І я працюю, працюю, працюю.- Скільки того життя? - кажуть люди і замовляють в мене тури на море.І намагаються підтримати тих, кому гірше.І хочуть, щоб діти згадували подорожі, а не вибухи.За дітей завжди найболючіше.Їх хочеться захистити, але вони теж гинуть..Ще почалась якась нездорова тенденція в метро.Раніше все було якось чемно.Зараз все більше срачів через обстріли.Є люди, що приносять в бомбосховища і метро каремати чи спальники, є ті що тягнуть розкладачки чи розкладні стільці, а є й ті, що купили намети.Бо діти, тваринки, бо треба на роботу і хочеться мінімального затишку для родини.І так було давно.Але зараз якісь дивні люди починають репетувати, що намети треба забрати/поділити/заборонити/знищити.Що всім однакове і т.д.Є й ті неадекватні, що ріжуть чужу власність, бо своєї не мають.При Пороху такої х..ні не було.Тоді ми знали коли впаде курс і обирали куди летіти прямими рейсами з України.При зеленому лідорі люди під вибухами деруться за намети в метро.І все одно бубочка прекрасний і самий луччій.І поки до основної маси не дійде - ця країна приречена.Що б ми не робили.Як би не старались.Йду за кавою бо не маю сил.Люди не адекватні - бронюють і вимагають відмінити.Але це не просто і дорого.Потрібно думати ДО бронювання.Стомилась.Мамині квіти ніжно пахнуть і наче посміхаються.Трішки пройтись мені зараз просто необхідно..Сонечко лікує.Завтра вже буде дощ.А сьогодні ми вижили.Знов.Слава ЗСУ!Боже, збережи Україну і нашу Армію.#Дубровська 02.06.2026 Київ