Говорили про мрії, про хороших і поганих людей, про подорожі - як без них?Про подарунки і подяки від військових.І про енергетику яку несе зброя.Оксана розповіла трішки містичну історію, яка сталась нещодавно і я думаю нею варто поділитись, бо надто часто військові обіцяють і присилають з фронту подібні подарунки.І є навіть кафе, де на столах під склом багато стріляних гільз, а в кутках стоять уламки ракет і т.інш.Але от вам історія.Чоловік Оксаночки пан Костянтин багато допомагає нашим Воїнам.І в нього безліч подяк від різних бригад і формувань.І є й "подарунки" звідти.Оксана не дозволила нести це в хату і тому все було в офісі, на фронтальній стіні.Харківські бригади були настільки вдячні за допомогу, що викарбували на гільзах назву Костіної фірми і разом з подякою прислали йому в подарунок.А інша пізніша прислала теж з викарбуваною назвою фірми огроменний шмат ракети.Він отримав і поставив біля стіни з подяками.А за тиждень був обстріл і ворожа ракета поцілила в офісний будинок Кості.Але стіна з подяками лишилась цілою.Лише від потужної вибухової хвилі впали на підлогу лише 2 подяки.Вгадаєте які?Саме ті - з Харкова.Ми говоримо про те, що Харків інший по енергетиці - ці люди надто сильні, незламні, як то кажуть ТИТАНові, молоді духом і гарячі.А в Києві більш м'яка енергетика - ми повільніші, м'якші, часто мудріші, наче нам більше років. Хоча це нашому місту більше років ніж Харкову.Але це відчувається і на людях.І те, що в Харкові спрацьовує як оберіг - в Києві, Львові чи Чернівцях може спрацювати трішки інакше, бо енергетика міста інша.Та тепер в них новий офіс - більш зручний, бо ближче додому і в ньому можна бути з собакою!- Тому все на краще!! - це коронна фраза моєї Оксани.І я люблю її за цю віру в краще.І за постійне вміння бачити все в золотому світлі.Цим ми з нею схожі.Ввечері їхала своїм чудовим містом і на душі було спокійно.Чомусь знала, що обстрілу не буде.І його не було.Але щоночі очікуємо...Щоночі.. І щороку всілякі "знающі" лякають нас спочатку найстрашнішою зимою, а потім обов'язково найстрашнішим літом.Та завдяки ЗСУ життя триває.І ми встигаємо виконати безліч справ.І телефон переповнений щасливими фоточками і відео.Які перемежаються і страшними прильотами та війною.Балансуємо на межі життя і смерті.Плачемо надто часто.Посміхаємось, бо інші чекають на наші посмішки.Дивуємось, коли кажуть, що ми красиві, бо відчуваємо себе не старими, а древніми.Дякуємо військовим за кожну подаровану мить життя.Кожну мить, які так намагаються знищити нелюди, але ми живемо.Бо в нас є ЗСУ.Їхала з таксистом і похвалила його зачіску.Бачила в дзеркалі, як засвітились сяйвом задоволення його очі.Виявилось, що військовий.Зараз списали, але готовий після відновлення знову в стрій.Дякувала.А він казав, що то в 2022-23 люди були вдячні військовим.Зараз ненавидять форму.Я розповідала про свою бульбашку небайдужих людей, які донатять на військо і вдячні кожному до неба.Говорила, що нас багато.І що в кожній країні є неадекватні. І вони часто бувають голосні, бо адекватні тихі і стараються не порушувати чужий простір.Та не треба думати, що притрушених багато.- Хай би так, як ви кажете... - казав водій.- Прямо захотілось вам повірити.. - сказав наостанок і побажав гарного вечора і тихої ночі.Бо я завжди прошу бажати мені тихої ночі.Надто стрьомно мені тепер щовечора.Навіть коли не виє сирена, ти все одно прислухаєшся і підсвідомо готовий..Це жахливо, чесно.Але так не буде вічно, бо всі війни закінчуються.І росія закінчиться.Стане малесенькою і нікому не загрожуючою країною, з людьми яким буде соромно все життя.І які будуть намагатись любим чином змінити громадянство, бо це ганебно бути рашистом.Ганебно і гидко.І це знатиме весь світ і не прийматиме нелюдів ніде і ніколи.Так буде!Буде так.Я знаю.#Дубровська 30.05.2026 Київ