Його оточення не прийме мене - він каже... Невже я - легенда з неймовірною кількістю нагород не гідна якогось мірняка??? Навіщо мені це все? Навіщо мені жити??І одразу сильне:- Не переживай, я зараз понию, а завтра розваляю декілька бліндажів з орками і попустить!!І я наговорювала їй повідомлення, що це він не гідний її! Він слабак, що не вміє кохати і приймати рішення. А якщо і прийняв, то постійно вагається правильно чи ні.Він не вартий її мізинця! Розповідала про королів і принцес, що одружувались, відмовляючись від трону заради кохання. Бо воно найцінніше, що є.І ніякий статус і репутація не можуть бути зруйнованими, якщо поряд кохання твого життя. А він надто мілкий, щоб відчувати такі сильні почуття і емоції.Я багато всього говорила, бо так боялась втратити її, бо люблю її - сильну і шалену, яка дарує мені дохлих орків і свої мрії.- Дякую, Дубрік!! Дякую тобі. Ти як завжди можеш швидко і якісно витягти з будь якої моральної дупи))).Завтра я для тебе вб'ю пару орків)) Запиши на свій рахунок!!Мої прекрасні Воїни - завдяки Вам я маю свій рахунок знищених нелюдів. Завдяки вам - ми тут ще живі. І навіть сподіваємось дожити до літа. Тепер в нас короткі такі запити - дожити до кінця березня..Дожити до літа... Пережити зиму тощо...Знову вона помчала їб@шити все, що лізе нас вбивати зі сторони окупанта.Знову випалюватиме в собі всі росточки мрій і життя...А я злитимусь на нього. І ще більше не зможу довіряти чоловікам...І молитимусь за неї.І коли вона трохи відійде і поклянеться, що ніколи знов не повірить цьому зраднику, він припхається до неї з букетом квітів, зі сльозами і обручкою. Приведе на позиції капелана. Цілуватиме її берці і молитиме пробачити - бо вона лише сенс його життя.Він знайде слова і доводи, щоб затьмарити її розум.Він натискатиме на всі її мозолі і спогади.Він погрожуватиме, що вб'є себе і приставлятиме до своїх грудей зброю.Він обіцятиме їй всесвіт...І...Лише від неї залежатиме, що буде далі.Чи повірить знов..Чи нарешті знайде в собі сили вийти з цих кошмарних відносин.Колись я читала про хлопця, який знущався над собаками, прив'язуючи кусманчик м'яса на мотузку..Він гладив і пестив собаню, пригощав її шматочками м'яса, а потім давав той, з мотузкою. І коли вона вже ковтнула його, тягнув за мотузку і робив їй так боляче, що вона вихаркувала всі свої нутрощі і плакала від болю.Потім не довіряла йому, але він втирався в довіру. Знову гладив, пестив кормив, щоб коли довіриться знову зробити боляче.І так безкінечно, доки собака не здихала...Потім брав собі іншу іграшку...Я не хочу такої долі для моєї подруги.Я бачила такі відносини у людей.Люди надто не цінують себе, якщо дозволяють таке робити з собою знов і знов.- Ти жорстка! - казав мені не один маніпулятор.- Я обираю себе! - відповідала я і йшла, щоб більше ніколи не повернутись.Обирайте себе, благаю. Чомусь цьому не вчать ні в школі, ні батьки...Але коли поряд той, хто вже зрадив чи вдарив - обирайте себе, благаю.І хай ми будемо недовірливі, але цілі.Бо довіряти варто лише гідним довіри.І минулі вибори це ще раз довели.#Дубровська 01.04.2024 Київ