Мені сниться, що я розмальовую білу чашку красивими квітами.Трохи схоже на Петриківський розпис, але не так.Я малюю і мені подобається це робити, а думки, як завжди линуть за небокрай про все.І перед очима, як в кіно ВІН, приходить в гості, скидає військову теплу куртку прямо на підлогу і просить напитись.А я наливаю воду в ЦЮ чашку...І вода сяє у вранішніх променях сонця, пускає сонячні зайчики мені на пальці.І вони такі гарні - довгі, тонкі, з красивим манікюром і обручкою з крапельками діамантів....А ось вона - моя подруга, більше ніж сестра.З довжелезною косою, трохи насмішкуватим поглядом:- Дубррровська!! І тут квіточки!!! Нема в тебе норррмальної чашки без дівочих приколів?А я питаю:- Хочеш молока? В мене свіже!І сама собі думаю:- Де я взяла те молоко... Але знаю, що є.А ось мій сусід - він ніколи не впізнає мене, а його собака з такою ніжністю завжди вітається зі мною і підставляє свою світлу і теплу голову під обнімашки.Золотистий ретрівер - моя мрія з фільмів.Сусід кричить на мене, що квіти не политі під вікном, а я розмальовую посуд, а могла б....А пес лиже руки, як завжди, коли мене бачить, наче вибачається за свого господаря.Я ставлю чашку з кавою на стіл і йду суворо сказати йому, що на мене не можна кричати.Але бачу, що замість нього стоять люди..Наші патріоти, що ходили на мітинги проти зрадників, і підтримували військових у судах.В них на плечах прапори.В однієї жінки віночок на голові, в інших хустки і якісь буси вплетені в коси і/або на лобі.- Тань.. Перемога!!! - каже пані Любомира.Вона вдягла свою улюблену зелену сукню, яку вдягала на свій день народження.І мені так хочеться вірити, що війна закінчилась і ми перемогли..Але я уточнюю, бо боюсь зрадіти не тій новині:- Яка перемога? Хто переміг? Думаю собі, що може відпустили нарешті всіх військових, яких тримали за гратами...А може перестали погрожувати відібрати ліцензію в Кості Глоби - адвоката, що захищає військових і стоїть кісткою в горлі влади.А може знову посадили беркутів, яких зелена влада цинічно випустила на волю...А може все ж таки СПРАВЖНЯ НАША ПЕРЕМОГА????- В тебе є вода? - питає пані Олена, голосна і яскрава.І я думаю, як гарно їй буде пити воду з моєї розквітчаної чашки.І ллю прозору воду.І думаю, що ж вони мали на увазі.І чому інші мовчать?За вікном чую кроки - наче крокує велике військо парадом.- Слава расіі!! - хтось надривно кричить.А у відповідь коротка кулеметна черга і спокійна відповідь:- Героям слава, довбень. Спи..- Яка перемога?? - знову перепитую я, аж голос пропадає від передчуття і страху.- Наша ПЕРЕМОГА! НАША!!! Нема більше срусії!! НЕМА!!!Мені віддають мою чашку і я ставлю її на поличку біля дзеркала.Але руки тремтять і вона падає і розлітається на мільйон уламків з квітами.- На щастя!! - кричить хтось і підбирає собі квітку.- На щастя! - повторюють люди і дивуються, що квіти не потрощились...Збирають і крутять в пальцях..А там далі в темному коридорі стоїть мій дідусь.Дуже погано виглядає, і щось хоче сказати...Мені потрібно підійти до нього і забрати його звідси.Чому він сам?Що з ним?Бачу більмо на очах, висунутий язик, гримасу болю...Треба пройти через всіх цих людей.Я йду!!- Він помер. Я сама його поховала - кажу собі коли прокинулась...Дуже рано і вся кімната залита ранковим сонечком.Стіни рожеві, стеля рожева і моя постіль теж.Я виставляю руки на сонце і на стіні одразу виникають тіні.І можна робити зайчиків, ворона, вовка...- Жаль що я не вмію малювати... - думаю собі..І п"ю ліки, щоб не боліло.І не снилось стільки всього...Хочеться хороших новин.Не з телемарафону, а справжніх.І щоб країни нелюдів не існувало.Думаєте це можливо?#Дубровська 25.03.2026 Київ