До речі хлопець подякував і зранку неочікувано докинув "за психологічну допомогу і стресостійкість". Коли ми починали спілкування він був розгубленим хлопчиком. А зараз наче подорослішав.. Вчора зустріла у Відні нашу прекрасну українську поетесу з Харкова Юлію Ілюху. Випили місцевого розбавленого вина, бо сьома кава за день, то занадто. Говорили про все.. Але я так і не спитала про творчість. Як можна було так круто обрати назву книзі "Уроки любові і ненависті"? Як вдається знаходити риму в нашому військовому сьогоденні? Бо Юля з Харкова, а Харків не для слабаків. Ми сиділи в пустому кафе - вибрали таке, щоб не чути немитих поряд. Передімною на дереві було гніздо і пара красивих диких голубів (не таких як у нас горлиці) вже мостилась там, бо тут весна прийшла раніше і вже тиждень квітнуть крокуси всюди. За вікном проїжджали карети, і в коней були такі гарні білі, чорні і червоні навушники, що інколи виглядали як симпатичні ріжки. І мабуть захищали вуха коней від міського шуму... А може це просто для краси. Коли ми попросили сфотографувати нас разом, то я почула цокіт копит і зраділа, що на фото буде й карета та коні. Але насправді вийшов гарно лише кучер )))Він на фото доєднався до нас третім ))Бо ракурс з-за барної стійки не дозволяє захватити і коней, і карету... Надто низенький офіціант. Йти Віднем завжди прекрасно. Особливо коли світить сонечко і здається, що зимовий морок відступив назавжди. Але я так скучила за Києвом. Що беру квитки і вертаюсь! Сподіваюсь все буде добре! І ця страшна НОВА війна допоможе швидше повалити нелюдсько-орчій режим на росії. Завжди хочеться вірити в хороше. А у вас які прогнози і відчуття? Мені здається весна завжди дає надію і сили жити далі.. Та може це лише в мене так, бо я народжена на весні.. І плекаю до неї найніжніші почуття. А ще обожнюю фрезії - вони пахнуть весною і щастям. Тому надіючись, що Перемога буде цієї весни, я думаю й про те, що тоді Перемога для мене буде мати аромат моїх улюблених тюльпанів, нарцисів і фрезій. А колись розмінують ліси і я знову бачитиму наші фіалки і сон-траву... Тут я так і не знайшла зацукровані фіалки, які так любила їсти імператриця Сісі. Чи туристи всі з"їли, чи був не врожай на фіалки... Чи просто мені прийдеться за ними повернутись ще раз. Колись. Цьом#Дубровська 03.03.2026 Відень