І його українську почує міліціонер, що зайде погрітись. І вистрілить, не роздумуючи, в голову батька Олесі...І вона то почує в трубку..І все життя ненавидітиме свій день народження, телефонні дзвінки і рашистів.Потім російські снайпери на Майдані вбиватимуть наших людей..І я й досі не можу йти без тремтіння по вулиці Грушевського і заходити в Жовтневий Палац, де мене прямо накриває болем..Я й досі не можу поїхати в Бучу і Ірпінь, хоча мене запрошують туди друзі...Я й досі не можу забути, як телефонувала своїй подрузі і не знала, що її вже нема..А трубку візьме рашист, який дотошно і довго розповідатиме мені як цинічно і страшно vбиvав її, гвалтував, різав...І я декілька років не зможу потім навіть чути чоловічій голос рашистською...Ні в фільмі, ні в слухавці, ні на вулиці...Мене тошнитиме одразу і підніматиметься тиск..Я навіть у відрядження-рекламники не могла їздити, бо більшість партнерів в туризмі вивчили орчу мову давно і спілкувались нею..Ховати Воїнів і цивільних надто часто приходиться тепер.Бачити, як розпадаються шлюби не витримавши розлуки і випробувань - теж надто часто...Не мати майбутнього - так просто і так жахливо водночас...Ніяк не звикну жити одним днем і не дозволяю собі, бо маю певні обов'язки перед клієнтами.І не можу їх підвести.Тому так часто зриваюсь в безпеку.І клієнти видихають - бо з їх грошима нічого не станеться і відпустка відбудеться.Хоча маю подругу в безпеці, що видасть всі документи, якщо раптом щось зі мною станеться.Постійно бути готовими до смерті - це наше сьогодення.Встигати казати "люблю" - обов'язково.Піклуватись про тих хто поряд чи в твоїх думках.І жити на межі..На межі сил і розуму.На межі життя і смерті.На межі випробувань..Бачити радість в кожному моменті бо любий момент може стати останнім.Все більше людей каже, що навчились концентруватись на хорошому.А я ж колись вчила цьому.Знаєте цю вправу? Коли перед сном тиждень пригадуєш 5 найщасливіших/найдобріших чи радісних моментів за день.І з цією думкою засинаєш.А потім починаєш по 7,8,10 моментів згадувати.А потім розумієш, що фокусуєшся на хорошому.І не потрібно згадувати перед сном. Бо ти просто насолоджуєшся всім добрим і світлим, коли воно присутнє в твоєму житті.Помічаєш його. Дякуєш.Я от хотіла подзвонити тату і подякувати що він не закохався в армії в орчиху.І я не прожила вік серед нелюдів.Але він випередив мене і стурбовано запитав:- В тебе все нормально??!!!- Так, а що?- Чесно все добре? Бо маму з вчорашнього дня колотить! Вона побачила вчора, що ти виклала фото і ти там така ніяка.. чи заплакана...- Пап, я просто без макіяжу. Був ранок. Я вийшла в магазин і навіть губи не фарбувала )))Тато реготав не міг спинитися.Вони звикли, що я трішки підфарбовуюсь перед тим як фотографуватись для соц.мереж.І нашифрували собі різних бід.А я просто без мейкапу )) Злякаю і вас )) Щоб знали ))) А то ходжу по вулицях і ніхто не непритомніє від жаху )))Ваша #Дубровська 10.02.2026 Відень