Пізніше це вдарило по українській культурі. Створило їй образ меншовартісної, що все краще є тільки російською, і взагалі це було вигідно бо знімало трати на мовний бар'єр. Наслідком цього апартеїду було розділ на культуру села і культуру міста, більш містку, привабливу і прогресивну. За мовою тягнулись всі ці Пушкіни і Ватрушкіни.Наша російськомовність є не результатом добровільних виборів, вільних економічних процесів, як це намагаються виставити деякі інтелектуали. Це результат їбаного совка, який свідомо чи несвідомо, але впевнено і цілеспрямовано розмивав межі української нації своїм дережизмом, своїм контролем за урбанізацією і біополітикою. Не будь ссср такою тоталітарною машиною, то російськомовні українці певно б існували, але ситуація була точно не настільки катастрофічною. Наша двомовність, "розкіл суспільства", це фантомна біля від розпаду совка, це той соціальний расизм, що продовжує жити в головах цих людей, де українська є не повноцінною мовою, де україномовні люди гірші, де російська несе якусь культуру, модернізацію, і що ще там можна принести із тоталітарної руїни, де більше половина населення хоче повернути планову економіку. Звісно, з боку україномовного табору були радикально налаштовані персонажі, та ж цього року вбита одним дрочеславом Фаріон, але загалом вся ця мутня про сорти украінцев неслись саме з іншого боку конфлікту. При тому більшість людей мабуть навчилась після цієї трагедії жити. Більшість людей спокійно ставляться до солов'їною, не заводять істерики про ущємлєнія, конфлікт загострюється коли вони самі відчувають агресію у свій бік. Скоріше за все більшість людей вже зрозуміли, що весь цей соціальний расизм про мойву сєлюков не достойний уваги. Не мало людей зрозуміли, що мова дозволяє укріплювати ідентичність проти росіян. Багато хто багато роблять для розриву цього замкненого кола, коли мова селюков, бо нема контенту, а нема контенту, бо мова селюков, роблять українську популярною, часто на голому ентузіазмі. Звісно російськомовні і не розуміння на цьому ґрунті буде існувати ще довго, але здається основні причини занепаду нашої національної культури переборені.Ми більше не розділена нація. Навіть менше розділені ніж багато інших націй. У нас немає консервативних і ліберальних регіонів, у нас звісно існує різниця між громадською думкою в різних частинах держави, але не настільки вони яскравовиражена, як буває в деяких "єдиних націях". Так, в часи Януковича чи Ющенка це було не так, але зараз це так певно. Єдине по чому наша нація ділиться, це по тих хто продовжує цим соціальним расизмом жити, і хто ні. У кого є якісь проблеми з українською, і в кого немає. Не сперечаюсь, що ще можна зустріти, "а я с харькова мнє можна", ще вистачає тих, хто не розуміє чому російськомовні лсд це рак. Але українська їм здебільшого, при грамотному підході продається. А значить якась українізація це питання часу і нашої софт павер.