Коли звільнили Залужного, я та багато інших писали, що це більше, ніж злочин, це помилка, яка коштуватиме нам дуже дорого і матиме довгострокові наслідки...Коли історію починають писати піарники — стріляти починають генерали, а потім стріляти стає нікому. Так все і відбувається, на жаль.Багатьом понад рік тому здалося, що звільнення Залужного — це просто політична інтрига, але коли з армії пішли його генерали, коли на фронті почали приймати рішення за принципом «що скаже рейтинг», стало ясно: це не про інтриги, це — про вирок.Полководців не люблять, вони не посміхаються в камери, не читають з телесуфлера, не ходять на ефіри в стилі «батл коміків». Вони воюють, і тому — небезпечні, бо поруч з ними видно, хто справжній, а хто просто грає роль. Залужний був собою — і це стало злочином для влади, тому йогоі замінили на більш слухняного, менш яскравого, менш живого.Залужного не просто звільнили — його анулювали як військового, а разом з ним — його команду, але не змогли забрати його досягнення. Разом з командою забрали бойову суб’єктність ЗСУ, а далі залишився лише шоурум війни: на передовій — пекло, у звітах — перемоги. В окопах — виснажені хлопці, у столиці — глянцеві презентації і гламурні корупціонери.Останні публічні звільнення в ЗСУ: Ширшина (добровільно) і Шевчука доводять, що ситуація в ЗСУ загострюється.Президент, що свого часу обрав кар’єру коміка сьогодні керує фронтом, як знімальним майданчиком. Все має бути красиво: «контрнаступ», «стратегія», «героїзм». А насправді — загнані бригади, нестача людей, втрати...Залужний був неприємним нагадуванням, що війна — це не пресконференція. Його правда не вкладалася в сюжет, бо коли твоя стратегія — це виступ на форумі і піар, то справжня стратегія виглядає як підрив.Залужного і його генералів прибрали, як прибирають стару гвардію перед диктатурою. Бо вони — єдині, хто мав довіру народу. А довіра — це сила, яка є загрозою для влади. І влада обрала: краще послабити армію, ніж поділитися впливом.Армія стає незручною і її перетворюють на фон, бо на фоні зручно говорити про майбутнє. Навіть коли це майбутнє — без перемоги.ЗСУ — це більше, ніж структура, це остання реальність у країні декорацій. І коли її розчиняють у політичних інтересах — ми втрачаємо не тільки армію, а й шанс на виживання. (с) Дмитро Биков , військовослужбовець ЗСУ