Воліємо жити UA | Доброго вечора, друзі!Сьогодні на роботі між собою обговорювали подію,...

Telegram community logo - Воліємо жити UA
2024-07-14

Воліємо жити UA

Number of subscribers:
169
Photos:
1310 
Videos:
830 
Links:
338 
Category:
Politics
Description:
Про життя та про людську долю в країні, яка гине у полум'ї війни Реклама/Сотрудничество: @svbviwe_bot

Channel Воліємо жити UA - @svobodovizion - №1237

Доброго вечора, друзі!Сьогодні на роботі між собою обговорювали подію, що сталася у Білій Церкві , де пʼятеро підлітків, три дівчини й двоє хлопців, били та знущались над 12-річною дівчиною та вимагали в неї 15 тис. грн. На відео видно, як підлітки били дівчинку ногами і руками, клеїли на голову жувальну гумку, розпилювали речовину їй в обличчя і відібрали телефон. Так, правоохоронці вже встановили учасників даної події, в якій брали участь діти віком від 12 до 16 років. І будуть розслідувати "криманільне провадження за фактом катування", як повідомляє НацполіціяЗМІ пишуть, що 21 січня поліція вже вручила підозру одному з підлітків. 16-річному кривднику загрожує до 12 років ув’язнення. Щодо ще трьох неповнолітніх поліцейські проводять розслідування.Гірко визнавати, що за війною, роботою, та пошуками де ще заробити аби прогодувати дітей, українські жінки не тільки своїх чоловіків втрачають, а й дітей. Мені нагадує це 90-ті роки, які ми застали підлітками. Виховуючись між такими ж сиротами, як і я сама, ми тоді не розуміли чому такими засмученими увесь час виглядали наші вихователі. От тільки їсти увесь час хотілося, то ми нишком обносили восени яблуневі сади, а на весні... Та гризли все, що тільки у змозі були згризти. Теж було, що між собою билися, та потім все одно тулилися один до одного, бо більш і нема було до кого притулитися.А нині діти геть не ті. Не кажу про усіх, про своїх скажу. Замкнулися у собі, все більш у телефонах виснуть. Нам тричі довелося міняти школу. І це вплинуло на дітей. На тих що з більш заможних сімей дивляться, заздрять, проте мовчать. Лише одного разу дочка промовила — Чужі ми тут мамо, я хочу у село, додому. Там усі свої, а тут я і друзів не маю.Тяжко на душі, та і гнітить тавро «переселенців». Я це на роботі теж на собі відчуваю. І навіть мова не рятує.Добраніч, друзі! Хоч тут виплесну все, що болить мені. Пробачте, може що й не так. Та я з добром до вас звертаюсь
108
25-01-22 17:37