​​Як народжується прощення Цитата з твору «Ловець повітряних зміїв»:Зачиняючи двері Сограбової кімнати, я міркував про те, що, мабуть, саме так і вибруньковується прощення — не під фанфари прозріння, а коли біль, зібравши пожитки, тихцем вислизає геть посеред ночі, нікому нічого не кажучи. Я дивився на світлину, де Гассан і Сограб стоять пліч-о-пліч, мружаться від сонця й усміхаються так, неначе світ — прекрасне і справедливе місце. І раптом зрозумів: думка про те, що баба вважав Гассана своїм справжнім сином, не допекла мені. Можливо, тому що я нарешті перестав змагатися з привидом. Минуле не можна поховати — воно будь-що видряпається на поверхню. Але можна навчитися дивитися на нього без ненависті до себе. Я згадав слова Рахіма-хана: «Завжди є спосіб знову стати хорошим». І зрозумів, що цей спосіб — не в героїчних вчинках, а в тому, щоб щодня обирати доброту, навіть коли тобі здається, що ти її не заслуговуєш. Бо справжнє прощення починається тоді, коли ти перестаєш бути суддею власному минулому і стаєш його свідком — без остраху, без гіркоти, просто з відкритим серцем.@ohliad @svitohliad @enfol