Svidoma DUSHA: исцеляющее поле души и тела | До речі, упродовження теми постійного невдоволення.Я і по собі бачу, щ...

👆До речі, упродовження теми постійного невдоволення.Я і по собі бачу, що стан щастя — такий перманентний, ідеальний — насправді досить короткостроковий. Хоч нам і транслюють якусь ідеальну, знову таки, картинку, де щастя — це щось постійне, 24/7, вдень і вночі, за будь-яких обставин.Наче ти запрограмований робот, який завжди у класному, ресурсному стані.Але видається мені, що це зовсім не так 😁. Доки ми перебуваємо у фізичному тілі, доки маємо ЕГО, яке, власне, необхідне нам для життя тут — ми не можемо бути щасливими постійно. І це абсолютно нормально — час від часу бути нещасними або, принаймні, відчувати себе так.Бо якщо дивитися на це не як на провал, а як на точку росту і ресурс, то саме це дає нам спроможність покращувати своє життя і рухатися вперед.Наприклад, коли я дивлюся на своє життя за останні п’ять років — це просто колосальний ріст. Те, про що я колись лише мріяла, — я вже маю. Більше того, в якийсь момент все просто склалося, причому напрочуд легко. І саме це дивує.Бо останнім часом ловлю себе на думці, що те, що маю зараз, ніби база, наче “так і має бути”.Я настільки швидко звикаю до всього хорошого, що навіть дивуюся.Колись я вперше проїжджала по серпантину над морем, бачила вживу неймовірні краєвиди і просто кайфувала від того, що це тепер моє життя. А за кілька місяців зловила себе на думці:— Ну, гори, ну, види…— Ну, сім'я, ну собаки зі мною гуляють у природному заповіднику…— Ну, море в двадцяти хвилинах від дому…— Ну, живу я у власному будинку в Іспанії… ну і що?І одразу ж думка: “Боже, це дивно.”Наскільки ми швидко звикаємо до хорошого. Звикаємо і знецінюємо одночасно 👀І саме тому - не лайте себе, якщо випадаєте в такі стани. Сприймайте їх як ще одну точку росту.Це природна частина нашого дуального життя тут, і це — теж нормальний стан. Просто приймайте його як індикатор того, що вам час знову запланувати нову мету, нову мрію, новий рух.Бо рух — це єдина причина, заради якої ми взагалі здатні відчувати невдоволення.І якщо трохи скоригувати цей стан, спрямувати його у правильному напрямку — він стає колосальним ресурсом.