24 лютого 2022 року — день, який розділив життя на “до” і “після”. У той ранок росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Прокинулися не від будильників — від вибухів. Страх стискав груди, новини змінювали одна одну, а в повітрі висіла болюча невідомість. Здавалося, що світ захитався.Перші години й дні були про розгубленість і сльози. Про тривожні валізи, черги на заправках, прощання на вокзалах. Про дітей, які занадто рано подорослішали. Про матерів, які ховали свій страх, щоб підтримати інших. Про біль, який не передати словами.Але разом із болем народилося щось сильніше — єдність. Люди стали пліч-о-пліч. Хтось узяв до рук зброю, хтось — волонтерську коробку, хтось — кермо евакуаційного авто. Вчителі, лікарі, айтішники, підприємці — усі стали частиною великого спротиву. Кожен на своєму місці. Кожен для Перемоги.Ми згадуємо всіх, хто віддав своє життя — наших воїнів, які стали щитом для країни, і мирних людей, чиї життя забрала ця війна. Світла пам’ять кожному і кожній. Їхні імена — у наших серцях. Їхній подвиг — у нашій пам’яті назавжди.І сьогодні ми дякуємо нашим хлопцям і дівчатам, які боронять українську землю. Тим, хто в окопах і на передовій, хто під обстрілами і в холоді, хто щодня ризикує собою заради нашого завтра. Ви — наша сила, наша гордість і наша надія.Ми вистояли тоді. І вистоїмо зараз. Бо ми разом. Бо ми — Україна. 💙💛