#Календар_видатних_діячів 🗓Сьогодні, 22 березня, згадуємо Миколу Лисенка (1842–1912) — видатного українського композитора, піаніста, диригента, педагога, фольклориста та громадського діяча, якого сучасники називали Гетьманом української музики. Народився Микола Лисенко у селі Гриньки на Полтавщині в освіченій родині, де поєднувалися різні культурні традиції. Батько — полковник, людина високої освіти, мати — випускниця Смольного інституту, яка дала синові перші уроки музики й виховувала в атмосфері європейської культури. Водночас саме українська мова, народна пісня і родинне середовище стали основою формування його національної свідомості.Великий вплив на Лисенка мали його родина та троюрідний брат і соратник Михайло Старицький. Разом вони не лише творили українську культуру, а й активно працювали задля її розвитку: організовували театральні постановки, підтримували освіту, розвивали українське слово і музику.Навчаючись у Харкові та Києві, Микола Лисенко проявив себе як талановитий піаніст і дослідник. Був активним учасником «Київської громади», відкривав недільні школи, популяризував освіту серед народу. Разом із однодумцями долучився до перепоховання Тараса Шевченка — події, що стала символом національного пробудження.Професійну музичну освіту здобув у Лейпцизькій консерваторії. Попри перспективи європейської кар’єри, повернувся в Україну, щоб розвивати національне мистецтво.Його творча спадщина стала фундаментом української класичної музики. Він є автором опер «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», «Різдвяна ніч», численних вокальних, хорових та інструментальних творів. Особливе місце займає «Молитва за Україну» («Боже великий, єдиний») на слова Олександра Кониського — духовний твір, що й сьогодні є символом єдності українців.Микола Лисенко здійснив титанічну працю як фольклорист: записав понад 1500 народних пісень, зберігши й осмисливши безцінну спадщину українського народу. Він довів, що українська музика має глибоке коріння і здатна звучати на рівні світової культури.Важливим напрямом його діяльності була освіта. У Києві він заснував музично-драматичну школу, яка стала осередком формування української професійної сцени. Саме тут виховувалося нове покоління митців, що продовжило його справу.Попри заборони та утиски українського слова, зокрема Емський указ, Лисенко залишався вірним своїм переконанням і невтомно працював задля розвитку української культури.Микола Лисенко прожив життя, сповнене творчості, служіння та любові до України. Помер раптово, збираючись на заняття до своєї школи — до останнього подиху залишаючись відданим своїй справі.Постать Миколи Лисенка — це символ невтомної праці, глибокої віри в силу національної культури та відповідальності перед своїм народом.