ЧУМА ТА УСТРИЦІПізнє Середньовіччя, Англія, замок Дадлі. Над країною витає чума. Полудень, час "розірвати піст" – "брекфест" (to break fast), як-то кажуть простолюдини, або ж, говорячи більш шляхетно, "дісне" (disner, disieiūnāre). На столі володаря замку страви з оленини, куріпок та устриць (саме страви, сирими їх не їли). На кухні допікається порося, але то для прислуги. Вже не ті часи, щоб подавати свинину феодалу, чорна смерть змінила старі звичаї [1]. До пандемії середні прошарки англійського суспільства рідко смакували м'ясом. Основу раціону селянина становили страви з ячменю та вівса, цибуля, боби. М'ясні продукти якщо й були, то дешеві: бекон, овеча голова, запечена з тварігом тощо. Слуги харчувалися дещо ліпше: замість вівсяних круп використовували ячмінь та пшеницю. М'ясних страв було більше, але також недорогі: стара яловичина в скоромні дні та оселедці або тріска в пісні [2]. Чума забрала життя третини англійців, особливо з-поміж молодих людей середнього і нижчого прошарку [3]. Це… покращило добробут тих, хто вижив. Нестача робочих рук сприяла підвищенню зарплатні, доходи простолюду зросли [3, 4]. В хатинах робітників і селян все частіше споживали свинину, яку до пандемії можна було занюшити хіба що в заможній оселі [5]. Зміни стали справжнім викликом для аристократії. Як продемонструвати свою винятковість? Незалежно від епохи, шляхів три:1) Володіти знаннями2) Контролювати товари масового вжитку3) Вирізнятися елітним штибом життяУ середньовічній Європі перший спосіб більше личив духовенству, ніж феодалам. З другим способом теж стало непросто. Збільшення прибутків простолюду послабило контроль за товарами масового вжитку. До чуми достатньо було їсти пшеничний хліб і свинину замість вівсяного пирога та бекону, і це вже відрізняло багатого від бідного. Тепер межа стала менш чіткою [1]. Залишався третій шлях – демонстрація "елітарності". Бенкетні зали ставали дедалі пишнішими, а страви дорожчими. І хоч від замку Дадлі до морського узбережжя більше 150 км, сюди все частіше привозять устриць [1]. Як зауважив Йоган Гейзінга: "Гострі контрасти й разючі вияви наснажували повсякденне життя збудженням та пристрастю і витворювали незмінне хитання між розпачем і нестримними веселощами, між жорстокістю і зворушливою побожністю, такими характерними для середньовіччя" [6]._Джерела натхнення:1. Thomas R. & al. (2020) "The Changing Exploitation of Oysters (Ostrea edulis L. 1758) in Late Medieval and Early Modern England: A Case Study from Dudley Castle, West Midlands"2. Hammond P. W. (1993) " Food and Feast in Medieval England "3. Дейвіс Н. (2014) "Європа. Історія"4. Munro J. (2004) "Before and After the Black Death: Money, Prices, and Wages in Fourteenth-Century England"5. Thomas R. (2007) "Maintaining Social Boundaries Through the Consumption of Food in Medieval England."6. Huizinga J. (1924) "The Waning of the Middle Ages" (цитовано по Дейвіс "Європа. Історія" в перекладі Петра Таращука)