(продовження попереднього посту)Ексклюзивне інтерв'ю із головним персонажем "Мої думки тихі"Прокат стрічки майже завершився, тож для багатьох вже не секрет хто був головним персонажем. Звісно ж, рахівський крижень! Хоча він у титрах не зазначений, Стромата з'ясувала хто ж виконав роль рахівського крижня у сцені в природничому музеї. Ним виявився експонат ІКНДВП-R4 №40-30-19 із остеологічної колекції Національного науково-природничого музею НАН України. Він погодився відповісти на декілька запитань. Σ.: Доброго дня! Розкажіть, будь ласка, про себе. К.: Доброго. В 1950-х роках я був качуром, тобто самцем домашньої качки, мешкав у господарстві під Києвом. Якось професор Михайло Анатолійович Воїнственський запросив до себе на вечерю і запропонував перейти до музею. З тих пір, вже майже як 70 років, працюю в природничому музеї експонатом порівняльної остеологічної колекції. Σ.: А що собою являє остеологічна колекція? К.: Це зібрання кісток сучасних тварин, яких залучають до різних наукових досліджень, а потім повертають до шафки. Ось, і в кіно знадобився. Σ.: Ваша акторська гра була неперевершеноюК.: ДякуюΣ.: Глядачі ні на мить не сумнівались, що перед ними справжній рахівський крижень, а не домашній качур. Як Ви оцінюєте гру інших акторів? К.: Загалом теж непогано зіграли. Σ.: А рахівський крижень дійсно існує в природі? К.: Ні, то вигадка сценариста. Птахи зазвичай мають широке розповсюдження, лише на океанічних островах є види, поширення яких вкрай обмежене. В Європі ж не буває, щоб якийсь вид птахів мешкав виключно на одному озері. Σ.: Чому на зйомки запросили саме Вас, а не звичайну качку з магазину? К.: Я перейшов до музею в дорослому віці і мої кістки повністю сформовані. В магазинах продаються виключно каченята, в їх кістках лише центр завершив розвиток, краї ще не рівні. Σ.: Каченята? Але ж вони великі! К.: Їх підгодовують так, щоб прискорити ріст. Насправді, в магазинах всі птахи дуже молоді. Σ.: Тобто, коли в супермаркеті продається, наприклад, "Курка домашня" і "Курча домашнє", то… К.: Саме так, вони обидва курчати. Різниця між магазинною "куркою" і "курчам" не у віці, а в розмірах. Σ.: Повертаючись до стрічки "Мої думки тихі". Яка, на Вашу думку, основна ідея фільму? К.: Качки класні! Σ.: Є таке. На екрані Вас показано у вітрині. Насправді Ваше робоче місце в кімнаті 204, куди відвідувачів не пускають. К.: Це одна із кімнат музейних фондів. Σ.: Навіщо вона, якщо в неї не заглянеш? К.: Музейні експонати виконують декілька завдань. Частину розміщено у вітринах. Їх мета просвітницька та естетична, відвідувачі можуть познайомитись із різноманіттям тварин, поглянути особливості будови тощо. Але це лише незначна частина музейної колекції, більшість експонатів зберігається у музейних фондах і, як я вже зазначав, їх за потреби залучають до наукових досліджень. Σ.: В яких наукових проектах Ви брали участь? К.: Нас, домашніх качок, запрошують переважно зооархеологи, коли визначають кісткові рештки із давніх поселень. На відміну від курей, домашні качки і гуси майже не змінилися впродовж тисячоліть. Тому знайшовши на розкопках кістки качки, важко сказати кому саме вони належали: домашній птиці чи добутому на полюванні крижню? А птахівництво і полювання - це ж зовсім різні стратегії господарювання! Щоб знайти відповідь необхідно порівнювати давні знахідки з великою кількістю кісток сучасних птахів, як домашніх так і диких. Σ.: Ви неодноразово брали участь в наукових дослідженнях, тепер у кіно… Але Вас не згадують ні в співавторах публікацій, ні в титрах. Не здається, що Вас просто використовують? К.(посміхається): Така доля. Σ.: Ви фаталіст? К.: З моєю біографією важко ним не бути. Σ.: Дякую за інтерв'ю, успіхів у науці та творчої наснаги! К.: Дякую.