💔 «Хотілося розірвати всіх росіян»: переселенка з Луганщини після загибелі чоловіка стала військовою та перепоховала його в ЧеркасахЮлія «Сєвєр» Хаблак — сержантка прикордонного підрозділу «Фенікс», філологиня за освітою, родом із Литвинівки Біловодської громади Луганщини. У листопаді 2025 року вона перепоховала в Черкасах свого чоловіка Олександра — інспектора прикордонної служби, штаб-сержанта, уродженця Брусівки Біловодського району, який загинув 16 квітня 2022 року в бою під Кремінною.Олександр захищав Україну з 2015 року: спочатку служив у Збройних силах України, згодом підписав контракт із прикордонною службою. Він обороняв Луганщину, був водієм, але фактично виконував бойові завдання разом із піхотою. Під час повномасштабного вторгнення залишався на позиціях до останнього.Повномасштабна війна для родини почалася з евакуації. Юлія з донькою виїжджали з Луганщини фактично без нічого — «в нікуди». Останній раз вона бачила чоловіка 25 лютого 2022 року на вокзалі в Лисичанську. За кілька тижнів Олександр загинув у бою. Про це Юлія дізналася від брата, який також служив. Остаточне усвідомлення втрати прийшло лише тоді, коли в морзі їй показали тіло.«Коли мені відкрили той чорний пакет і я побачила, що там дійсно мій чоловік, я кричала: як ти міг мене залишити? Ми — переселенці, у нас ні житла, ні роботи, ні родини», — згадує вона.Спочатку Олександра поховали в Дніпрі. Усі його нагороди — посмертні, зокрема орден «За мужність» ІІІ ступеня та відзнаки за захист Луганщини. Юлія говорить, що чоловік ніколи не воював за відзнаки — для нього головним було захистити землю й людей.Після його загибелі біль і лють стали поштовхом до рішення піти на службу. Юлія добровільно мобілізувалася до Третього прикордонного загону, де служив її чоловік. «Хотілося просто розірвати всіх росіян», — зізнається вона. Спочатку служила у штабі, працюючи з документацією, згодом перевелася до підрозділу «Фенікс». Паралельно допомагала військовим — зокрема за власні кошти передавала дрони на фронт.Згодом родина оселилася в Черкасах. Саме тут Юлія вирішила перепоховати чоловіка, аби рідні та побратими могли регулярно навідувати його могилу. Черкаси стали для них новим домом і місцем пам’яті.📌 Повний текст історії — на вебсторінці Суспільне. Черкаси.