Стаc Корольов | Мистецтво уникання маленьких аксолотлів«Я маленький аксолотль, я ледь ...

Мистецтво уникання маленьких аксолотлів«Я маленький аксолотль, я ледь стримую нудоту, я не хочу на роботу» – пищить яскрава артистка-відеографка Весна в моїх навушниках під сюреалістичний гіперпоповий реггетон, і в голові крутиться єдина думка – «Господи, що це, для кого і навіщо? Який ще нахуй аксолотль?». На щастя (або на жаль), у цієї пісні мемний потенціал, і вже можна уявити орди зумерів на чолі з Юлією Ткачук з проєкту «Артилерія», які понуро спускаються в метро на зміни в свої кав’ярні, сумним хором наспівуючи ці рядки. Ця грайлива пісенька на злобу дня, на жаль, не веде до бунту проти корпорацій, безпорадних работодавців та соціально-економічного устрою світу як такого, і тільки підкреслює безсенсовність існування маленьких аксолотлів, приречених на корпоративне рабство, висміює їхню депресію і змушує викидатись з вікна від відчаю. Що, в принципі, і непогано, бо чим більше самовбиць – тим менше самовбиць, а оскільки самовбивство є гріх, то воно, виходить, богоугодне діло, а Весна – пастир та пророк химерних часів.На другій пісні «Мистецтво уникання» Весна продовжує гіперболізовувати та оцифровувати поп і рок і співати про роботу як мистецтво уникання власного життя та втрати себе як особистості в робочих процесах, що є дійсно влучним потраплянням в нерв сучасного світу. Мемного потенціалу в цій пісні, на щастя (або жаль), немає, бо вона вже не висміює бідолашних створінь, а розповідає про жахливий zeitgest, в якому ми всі як величні особистості та суспільство опинилися, замінивши глибину, радість та щирість спілкування і, власне, життя, на смол-токи, нетворкінг, органайзери і коворкінги. Весні можна тільки побажати, щоб робота не додовбала її ж саму до стану ліричних героїнь, від персони яких вона співає, нарешті скинути з себе ланцюги фрілансів, дедлайнів та інших потворних термінів, і робити те, що хочеться, бодай що на такому контенті вона собі холодильник не наповне (а жаль!). А якщо Весна вже і робить все, що заманеться, і є вільною від корпоративного рабства атлантесою, то хочеться побажати їй більше музичної різноманітності, адже на трьох нотах і з цим перекомпресованим цифровим саундом її пісні звучать як саундтрек до Microsoft Excel. Що, мабуть, і було заплановано для того, щоб ми, раби айфонів та майкрософтів, відчули себе не живими істотами, а бездушними цифрами в одноманітних таблицях, в яких ми кожного дня копирсаємося. Підіть погуляйте на вулицю, набухайтеся, подеріться з кимось, дозвольте собі чогось справжнього. Заради мистецтва.Текст: Честер ТонСЛУХАТИ «мистецтво уникання» від vesnavoseny