Займався з паном артистом в рамках менторської практики, дивились з ним проєкт його інструментальної пісні. Проблема класична — звучить як демка. Але інструментів небагато — барабани, бас, і три доріжки гітар. І воно по нотах насправді дуже приємно і самодостатньо звучить. Я запропонував пану артисту референсний трек, з якого я б забрав об'єм (а також те, як функціонально працює бас). І взагалі мені здалося, що ціннісно в музичному плані воно дуже близько. Ну й вмикнув сам цей реф, щоб послухати. А як вмикнув.. Не зміг вимкнути. Це така р2цушна робота — в сенсі вона музична. Вона створена, щоб насолоджуватися музикальними штуками. Це музика дещо перенасичена музичними фразами, але воно так заранжировано і зведено, що тобі все "видно". Ти як вболівальник на стадіоні навідміну від того, що сидить за телевізором, можеш подивитися, що робить кожен гравець, тренер і суддя. Сконцентруватися на якійсь окремій дорожці — цікаво. на іншій — цікаво. А як тут грув працює? ой як красиво. Короче, моя сьогоднішня рекомендація по музиці — послухайте альбом Syd Arthur — Apricity. Як сказав мені нещодавно Антон Шитель: «В тебе так багато нот...» От в цьому альбомі теж їх багато. Але ікебана, в яку вони складені, 🤌