Як святкували Великдень на Полтавщині сто років томуНа Полтавщині Великдень завжди був більше, ніж просто релігійне свято. Це — символ весни, відродження, світла і життя. Свято, яке збирало за одним столом кілька поколінь і єднало живих і померлих.🕯 Передвеликодній тиждень — час очищення. У Чистий четвер у кожній хаті мили вікна, чистили подвір’я й купалися до сходу сонця, вірячи: змити з себе гріхи й хвороби допоможе саме ранкова вода.🥚 Писанки — мовою символів. На Полтавщині найчастіше використовували червоний, жовтий і чорний кольори. На яйцях — знаки сонця, хреста, дубового листя. Кожна писанка — як оберіг, як молитва. Їх дарували на знак поваги та добрих побажань.🍞 Паска — серце святкового столу. Її замішували в суботу з молитвою й тишею. Старі казали: «Говори — зіпсуєш тісто». Прикрашали тістом: робили хрести, пташки, квіти.🌄 Великодня ніч — найсвітліша. Зі свічками в руках ішли до церкви. Після освячення кошиків — довга трапеза вдома, з крашанками, ковбасами, сиром, сіллю.🎶 А потім — гаївки. У селах Полтавщини після служби молодь виходила на майдан — співати, водити хороводи, гратися. Котили крашанки по землі, билися ними «на міцність», обирали переможців.🕊 І згадували тих, хто відійшов. На Провідну неділю йшли на кладовища — з писанкою, паскою, свічкою. Це був жест пам’яті, вдячності й єдності поколінь.Сьогодні ці традиції повертаються в наш побут. І разом із ними — відчуття глибини й сили нашої культури.фото: с. Запсілля, Сумщина, 20-ті роки