Богдан Станіславський

Сьогодні на матчі між «Покуттям» та «Ураганом» на поле вийшов Дарій - син Любомира Бордуна, начальника нашого управління освіти та бійця 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.Він зробив перший удар по м'ячу, чим розпочав матч. У Коломиї це вже стало нашою особливою, щемкою традицією перед початком футбольних ігор. Цей момент ми завжди присвячуємо тим, завдяки кому маємо можливість жити, працювати та збиратися на стадіонах. А право такого старту надаємо найдорожчим — дітям та рідним наших полеглих захисників.Любомир любив футбол, сам із радістю виходив на поле і завжди палко підтримував розвиток спорту в нашій громаді. Бачити сьогодні його сина з м'ячем - це про неймовірну силу спадкоємності. Пам’ять про Любомира Бордуна живе далі: у його справах, у серцях його рідних та в пам'яті всієї Коломиї.Дякуємо родині нашого захисника за цю стійкість і за такий важливий для всіх нас старт поєдинку. До слова, сам матч завершився впевненою перемогою нашого «Покуття» з рахунком 7-1. Дякуємо хлопцям за чудову гру та відмінний результат, а вболівальникам на трибунах - за потужну підтримку команди та за спільну шану наших Героїв.

Повернув кран – і ось вода. Чи ви колись думали про те, як вона потрапляє до наших домівок? Нам здається, що все просто. Проте, за цим звичним рухом стоїть цілодобова праця більше сотні працівників комунального підприємства «Коломияводоканал». Шлях води до наших кранів починається на водозабірній станції. Зараз тут якраз ремонтують елементи рибозахисних споруд, щоб із водою до насосних установок не потрапила риба із річки. Ця станція, до речі, функціонує від 1984 року. Потужні насоси спрямовують воду у басейни, де вона проходить первинне очищення. Згодом, уже на іншій ділянці водопідготовки, відбувається другий етап очистки та обов'язкове знезараження. І лише тоді вода вирушає до наших осель.Ми, звісно, не помічаємо, але за кожним з цих процесів стоять люди. Світлана Петрівна працює на водоканалі 20 років. Її робоче місце – це лабораторія з контролю якості питної води. Вона та її колеги експрес-методом постійно перевіряють воду, яка прямує до наших будинків. Повний аналіз відбувається двічі на день. Кожен мешканець, якщо має таке бажання чи потребу, може принести зразок води і віддати її на хімічний і бактеріологічний аналіз. Це одна із послуг, які надає «Коломияводоканал». Мирон Ярославович – один із диспетчерів і першим знає про витік чи будь-яку аварію у місті, якщо це його зміна, звісно. Тож він за старшого і роздає завдання для бригад. Якщо на мережах стаються аварійні ситуації, усі заплановані роботи – відтерміновуються. Найперше – зупинити витік і повернути воду у домівки коломиян. Цими днями працівники усували витік на вулиці Хмельницького та ремонтували одну із каналізаційних насосних станцій. Але подорож води у місті не закінчується у наших раковинах. Використана вода потрапляє у каналізаційну мережу, де її приймають чотири насосні станції. Далі увесь потік прямує до головної насосної станції. На цьому етапі механічні домішки, які «чомусь» потрапили у каналізацію, відділяються. І тоді каналізаційні стоки потрапляють на очисні споруди. Ці споруди здатні очищати за добу 15 тисяч кубометрів води. Тут каналізаційна вода проходить два етапи очистки – механічний і біологічний, де мікроорганізми активного мулу природним шляхом «поїдають» забруднювачі, що є у воді. На фото ви побачите воду у великих відстійниках. Зверніть увагу на її колір до очищення і після.Очищену воду знову перевіряють у лабораторії і лише тоді вона повертається у річку. Раз на місяць фахівці обов'язково контролюють стан річкової води у кількох точках. Ось така складна і тривала подорож води у Коломиї, щоб ми просто відкрили кран і набрали воду. Бачите працівників, які обслуговують або усувають порушення роботи систем водопостачання та водовідведення – подякуйте їм. І давайте шанувати їхню працю – не перетворюймо каналізацію на смітник для сторонніх предметів та бережімо воду, адже в кожній її краплі – частинка чиєїсь турботи.

Відкрили меморіальні дошки захисникам Ігорю Тодоріву та Олександру Григорціву Громада схилила голови у скорботі. На подвір’ї ліцею №2 сьогодні зібралась шкільна родина, рідні та друзі Ігоря Тодоріва. На фасаді школи відкрили меморіальну дошку, де навчався захисник. Ігор Тодорів народився та виріс у Коломиї. Закінчив Львівський інститут фізичної культури. Захоплювався спортом і саме так познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Згодом у подружжя народились двоє дітей. З початком повномасштабного вторгнення став на захист України. Молодший сержант 42-ї окремої механізованої бригади Ігор Тодорів загинув 7 травня 2023 року у місті Бахмут на Донеччині. Його тіло повернули у Коломию у серпні минулого року. Є почесним громадянином міста Коломиї. А на фасаді ліцею №5 імені Тараса Шевченка сьогодні відкрили меморіальну дошку Олександру Григорціву. Він навчався у цій школі. Після закінчення був призваний до лав Збройних Сил України. Згодом закінчив Котовське військове училище прапорщиків. Створив сім’ю, у нього народились двоє дітей. Брав участь в АТО. У 2018 році вийшов на пенсію та переїхав до США. Після початку повномасштабного вторгнення повернувся в Україну. Був командиром відділення охорони 114-ї бригади тактичної авіації. Загинув 21 травня 2025 року на Харківщині. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, Комбатантським хрестом, відзнакою міського голови Івано-Франківська, є почесним громадянином Коломиї. Коломийська громада пам’ятає. І меморіальні дошки захисникам на фасадах шкіл, де вони навчались – це нагадування усім нам про ціну життя і спокою. Слава Героям!

Сьогодні завершився наш візит до Швеції, де разом із партнерами підсумували результати спільної роботи та визначили подальші кроки співпраці.Цими днями офіційно завершилася програма ICLD «Демократична сталість». Коломийська громада у партнерстві зі шведським містом Фалун успішно впровадила важливий проєкт із розвитку підприємництва для наших школярів. Ця ініціатива не лише дала нові знання молоді, а й заклала фундамент для міцного партнерства, бо завдяки програмі Коломия та Фалун офіційно стали містами-побратимами.Тепер ми маємо надійного європейського партнера для обміну досвідом та спільного впровадження найкращих світових практик. І ми уже обговорюємо нові проєкти та перспективні напрямки майбутньої співпраці.Щиро дякую команді ICLD за організацію програми, колегам із міста Фалун – за відкритість і сильне партнерство, а також усім, хто допомагав реалізовувати цей проєкт. Коломия впевнено інтегрується в європейський простір і ми разом з партнерами створюємо найкращі умови для розвитку нашої молоді та всієї громади.

Вітаємо Сигіт із 700-річчям!Побував у румунському Сигіті. Днями тут відзначали особливу подію – 700 років із дня заснування міста. І я мав приємність відвідати наших добрих друзів і привітати жителів. Побажав розвитку місту та добрих спільних проєктів. Сигіт – це місто-побратим Коломиї. Наша співпраця та міцна дружба тривають уже 24 роки - майже чверть століття! За цей час ми успішно втілили не один проєкт. І ця поїздка стала чудовою нагодою не лише розділити свято, а й обговорити наше спільне майбутнє. Тож ми обмінювались думками про нові масштабні проєкти, як-от будівництво мосту через річку Тиса та відкриття нового пункту пропуску з Румунією. Реалізація цих задумів відкриє нові дороги для нашого бізнесу, залучить туристів і загалом позитивно вплине на економіку.Наше транскордонне співробітництво із Сигітом зміцнюється. Зараз ми подали спільний проєкт на оновлення парку на вулиці Атаманюка у Коломиї, поруч із ринком вишиванок. Бюджет для України становить більше 500 тисяч євро. Очікуємо на результати і сподіваємось, що вже незабаром реалізуємо цей проєкт. А ще такі зустрічі особливі, бо друг нашого друга стає нашим другом. І ми познайомились із мером данського міста Сківе. Сподіваємось на майбутню співпрацю. Раніше наші румунські друзі познайомили нас з угорським селищем Етек і ми вже уклали угоду про партнерство. Дякую нашим румунським партнерам за постійну допомогу. Не завжди про це говорять голосно і публічно, але ми постійно маємо їхню підтримку. І ще раз вітаю Сигіт із 700-річчям. Процвітання вашому місту!

Майстер-клас із вибійки об'єднав дружин наших захисників Дружини діючих військовослужбовців, зниклих безвісти та загиблих Героїв створили особливі аксесуари. Вони вчились техніці вибійки і власноруч зробили фартухи з орнаментом. Такий майстер-клас організувала громадська організація «Сила життя» і це стало місцем підтримки, де за спільними розмовами та творчістю жінки знаходять спокій. Це стало місцем розуміння і допомоги, які так потрібні. Кожен власноруч зроблений фартух став оберегом, наповненим вірою та внутрішньою силою.До майстер-класу долучились 25 дружин наших захисників. Це один із семи майстер-класів в межах проєкту, який громадська організація втілює за ґрантові кошти від міської ради. Минулого року «Сила життя» стала однією із переможців конкурсу, який ми організували для громадських організацій і отримала кошти на реалізацію проєкту.  Дякую за цю ініціативу. Ми продовжуємо підтримувати сім’ї наших захисників. І такі майстер-класи – це ще одне місце, де відчувається тепло дружньої підтримки.

Відкрили меморіальну дошку Михайлу ВізнюкуКоломийська громада схиляє голову у скорботі. Сьогодні біля філії №6 імені Героя України Тараса Сенюка ліцею №9 зібралась шкільна родина, рідні та друзі Михайла Візнюка, щоб відкрити меморіальну дошку Герою. Михайло пройшов звичний для багатьох із нас шлях: навчався у школі №6, згодом – у економіко-правовому коледжі, а тоді вступив до Університету Короля Данила. У 2010 році одружився, а через рік став батьком. Він будував життя, мріяв про майбутнє. Якийсь час працював за кордоном. Проте, коли в Україну прийшла повномасштабна війна, він не зміг залишатися осторонь і повернувся додому. У 2024 році Михайла мобілізували. Він був кулеметником 102-ї окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського. Загинув 9 липня 2025 року під час виконання бойового завдання. Спочиває захисник у Коломиї на Алеї Слави.Коломийська громада пам’ятає. І ця меморіальна дошка на фасаді його рідної школи щодня нагадуватиме усім про ціну нашого спокою. Вічна слава Герою.

А яке ваше улюблене місце для відпочинку у Коломиї? Це озеро Руфа чи парк Шевченка? А, може, парк Трильовського? Для тисяч коломиян ці місця стали вже рідними. Але чи коли-небудь ви задумувались про те, хто дбає про локації, які ми так любимо? Знайомтесь, це працівники Коломийського центру туризму та дозвілля. Їхній робочий день починається о 8:00. Пані Леся щодня прибирає територію біля озера Руфа. Збирає сміття, яке «чомусь» опинилось поза смітником чи опалі гілки з дерев. Чоловіки – косять траву. Тут за старшого – Роман Антонович. Він роздає завдання кожному працівнику, відповідно до затвердженого плану. Скосити всюди траву – робота не на один день. Сьогодні працювали біля озера Руфа. Як тільки закінчать, візьмуться за роботу у парках Трильовського і Шевченка. Траву не викидають, а використовують як мульчу для дерев. Це захищає землю від пересихання і слугує добривом для ґрунту.А ось пані Ольга облагороджує територію біля громадської вбиральні у парку Трильовського. Всі ці квіти вони висадили разом із напарницею. Вони також відповідальні за роботу вбиральні і слідкують тут за чистотою. Висадити квіти на клумбах у парках – це теж робота працівників центру туризму та дозвілля. Буквально вчора біля погруддя Трильовського з’явились конвалії, сьогодні працівники доповнюють композицію хостами. Дизайн клумб – це рішення самих працівників. Це, непевне, краще за тисячі проєктів. Бо тут кожна квітка висаджена з любов’ю до міста і його жителів. І це, насправді, лише частина роботи центру туризму та дозвілля. Організація ярмарків у центрі міста і сільськогосподарських ярмарків на вулицях Бандери та Січових Стрільців – також їхня відповідальність. А ще вони інформують туристів про екскурсії Коломиєю і приймають заяви від пар, які хочуть отримати шлюб за добу. Тож тепер ви знаєте, хто дбає про затишок у нашому місті і робить його привабливим. Проходите повз працівників у парку – подякуйте їм. І цінуймо їхню працю!

Четвертий день народження Коломийської філармонії Коломийській філармонії – 4 роки! Відсвяткували маленьку річницю нашої філармонії великим концертом. На сцені поєднались витончена класика струнного ансамблю із драйвовим звучанням біг-бенду. А ще були виступи вихованців музичної студії та солістів. За цей короткий, але надзвичайно насичений час Коломийська філармонія імені Олександра Козаренка стала справжнім культурним осередком нашої громади, об’єднавши навколо високого мистецтва тисячі сердець. У це складно повірити, але ще чотири роки тому ніхто й не думав, що закинуте приміщення «Соколу» знову наповниться життям, а в його стінах щодня звучатиме музика. Філармонія стала тим місцем, куди приходять за натхненням. Це результат великої спільної праці всієї команди та віри в те, що культура в Коломиї має розвиватися на найвищому рівні. Дякую кожному, хто розділив цей вечір у філармонії. І усім, хто підтримував її з першого дня створення. Завдяки вам філармонія звучить і рухається до нових вершин!

Нещодавно, гортаючи стрічку, я натрапив на фото Коломиї кількарічної давнини. І зловив себе на думці, як швидко ми звикаємо до доброго і нового. Чи говоримо ми зараз про проблеми із вивезенням сміття? Та ні, у нас все працює за налагодженою системою, сміттєві контейнери вивозять вчасно, місто чисте. Але ще не так давно Коломия буквально була затоплена сміттєвими пакетами, розкиданими всюди. У 2017 році стрічки новин та соцмережі «вибухали» від обурення мешканців. Сьогодні ці фотографії здаються нічним жахом: гори побутового сміття, що тижнями гнили під відкритим небом та переповнені вщент контейнери, до яких страшно було підійти. Але порядок не з’являється сам собою. Це результат системної роботи, а не випадковість.Ми змінили підхід: поділили територію Коломийської громади на п’ять лотів і через конкурс обрали компанії, які вивозитимуть сміття звідти. Тільки конкуренція змусила систему рухатися. Тепер кожен перевізник знає: якщо неналежно виконає роботу, втратить її і замість нього працюватимуть інші. Проте чистота міста – це не лише вчасний виїзд сміттєвоза. Це наша з вами культура. Дивно бачити, як попри налагоджену систему, дехто досі вважає нормою викинути пакет поруч із порожнім контейнером або влаштувати стихійне звалище у найближчій лісосмузі. Ніхто не зможе прибрати там, де свідомо смітять.Бути господарем у своєму місті – це не лише вимагати послуг, а й самому нести відповідальність за простір навколо себе. Порядок у громаді починається з кожного. Тож давайте поважати працю інших, шанувати своє і доводити ділом, що Коломия – це місто гідних людей.