Ось так собі перечитуєш Байрона і раптом натрапляєш на опис Битви при Тразіменському Озері. Якби не було Канн - то певно битва при Тразимені зайнялаб її місце як приклад нищівної поразки Риму та тактичного генію ГаннібалаСебе виявлює. І се я вже блукаюПо над тим озером кривавим Тразіменським,В ярах, погибельних про римськую завзятість.Я дишу тут вільніщ, мов у господі в себе: Бо тут пригадую, як хитрий КартаґінецьЗаматував Римлян між озеро і гори, Як падали ряди хороброї одваги,І кров іх бурчаки нагірні доповняла; Як з бурчаків річки крівавії робились, Я к трупом береги окрили лєгіониМов деревом, що з гір крутих зриває буря Що вергає у низ потрощене, беаверхе. Того страшного дня так битва бушувала,І так послїпли всі на все, 'пріч різанини, Що не вважали, як земля тодї трусилась, Не чули, як гнївна природа трепетала,Як розверзала в тих безодню під ногами, Що під щитами, мов під саваном, лягали.Так абсорбує всїх ненависть люта, дика, Як вдарить нація на націю ворожу.Джордж Гордон Байрон. Чальд-Гарольдова Мандрівка (переклад Пантелеймона Куліша)