Ми мешкаємо з котом Барсиком в окремій квартирі.  Цієї осені, до кота я придбав зовсім молодого хвилястого папужка.  Птаха зовсім маленька та нешкідлива.  Але, на біду, вона припала до душі коту.  Ситий і випещений котяра влаштував папугу моторошне життя. Бігати за папугою йому було в жилу, і він став періодично лякати папугу тим, що підкрадався до нього і несподівано кидався, змушуючи папугу, що цвіркав, у паніці битися по кімнаті.  Але чи впіймання папуги не входило в плани кота, чи папуга виявився занадто обережним, і ці кішки-мишки тривали кілька місяців.  Кіт нахабнів начисто, змушуючи папугу шукати п'ятий кут кожні півгодини.  І ми вже почали шукати, кому віддати пташку, щоб урятувати від неминучої смерті чи в пащі кота, чи від серцевого нападу. Але одного разу, коли кіт, як завжди, підкрався до папуга зовсім близько і вже збирався стрибнути, папуга раптом гаркнув: "Барсик! Пшов геть!"  З цими словами я зазвичай відфутболював кота, що потрапив під ноги.  Кіт, що присів для стрибка, обімлів, застиг, а потім почав повільно осідати, лапи його підігнулися, і він звалився в непритомність.  Через деякий час кіт прийшов до тями, став якийсь млявий, втратив інтерес до папуги.