Загалом, ситуація на Гуляйпільському напрямку, на мій погляд, є досить неоднозначною.З одного боку, російська 5-та армія досягла досить відчутних і очевидних тактичних успіхів (її війська практично повністю захопили місто Гуляйполе, крім того, вона досягла тактичного успіху на захід і південний захід від міста в районі Залізничного відзначається просування її підрозділів на північ від міста в загальному напрямку Зелене – Єленоконстантинівка – Прилуки, а також у бік Верхньої Терси).В результаті, українські підрозділи, що обороняються в районі Мирного і північніше Загорного і, по суті, прикривають підступи до Орехівського району оборони потрапили в досить складне положення – противник обійшов їх з півночі і реально загрожує відрізати від основних сил, у разі його подальшого просування через Гуляйпільське на їх тили.З іншого боку, успішні контратаки ВСУ на правому фланзі 5-ї армії і на сусідньому з нею лівім фланзі 36-ї армії призвели до того, що вони, по суті, зайняли охоплююче положення по відношенню до основних сил російської 5-ї армії, які намагаються наступати на захід і північний захід від Гуляйполя.У цьому сенсі багато говорить той факт, що передові українські підрозділи прорвалися на схід від Варварівки і зупинили просування російських штурмових груп на північній околиці Прилук.І, судячи з усього, російське командування ГВ "Схід" добре усвідомлює, що "наступати до упору" ВСією смугою 5-ї армії, причому, ОДНОчасно з проривом ВСУ на її правому фланзі, у нього ВЖЕ не виходить. А у випадку виходу ВСУ на рубіжСолодке – Рівнопілле, а тим більше їх прориву на Привільне і Успенівку, всій російській 5-й армії, очевидно, доведеться розвертатися з заходу на північ і відновлювати "міцну ліктьову зв'язок" з сусідньою 36-ю армією.Тому (боячись саме такого розвитку ситуації), противник протягом останніх кількох днів організував на північний захід від Рівнопілля кілька наполегливих контратак у напрямку Добропілля, намагаючись відтіснити ВСУ від першого. В результаті йому вдалося відтіснити передові українські позиції рівно на одне поле – на 1–1,2 км. Однак, ситуація, навіть у тактичному відношенні, не змінилася – ВСУ закріпилися в районі Рибне – Криничне– Староукраїнка – Гірьке, тому просування противника на Верхню Терсу дається йому з дуже значними труднощами (і по суті, вимірюється сотнями метрів на тиждень, а в кращому для нього випадку – до 1,2–1,5 км).Zvиздец Мангусту