Поговоримо про книжки? 📚 | Дюна" Френк Герберт 💙5/5 Перші враження тутКолись люди звернули свої д...

"Дюна" Френк Герберт 💙5/5 Перші враження тутКолись люди звернули свої думки до машин у надії на те, що зможуть так звільнитися. Та це лише дало змогу іншим людям із машинами поневолити їх. 🔹Дуже класна книга. Фантастична історія, в якій технології та релігія йдуть пліч-о-пліч — це вельми цікаво. 🔹Всередині книги — величезний світ, пропрацьований до найдрібніших деталей, та гарний сюжет.🔹Я б не сказала, що авторська мова така прям квітуча, поетична й прекрасна, але при цьому кожна сцена уявляється добре, автор чудово все описує, попри деяку лаконічність в певних моментах. Є в цьому свій шарм. 🔹Доволі неординарний головний герой. Ми звикли, що гг тільки упродовж своєї подорожі (умовної чи реальної) зростає та наповнюється знаннями, але тут не так: Пол має певні здібності до передбачення вже від самого початку. І сам сюжет, власне, не про те, як дізнатися своє майбутнє, а про те як не допустити того, що має статися. Як перекроїти долю, аби заради тебе не воювали і не вмирали цілі народи? Я не повинен боятися. Страх убиває розум. Страх — це маленька смерть, що веде до повного самозабуття. Я зазирну в очі своєму страхові. Я дозволю йому пройти повз мене та крізь мене. І коли він піде геть, то я обернуся до нього внутрішнім зором і простежу його шлях. Там, де страх пройде, нічого не зостанеться. Залишуся тільки я. 🔹У доповнення до внутрішніх переживань головного героя, автор додав і сімейні інтриги, і боротьбу за трон, і питання екології — кожен шар нової проблеми робить історію глибшою та цікавішою.🔹Чим ближче до кінця книги, тим відчутнішим стає тягар невідворотності та безвиході. Що б герой не робив — шлях невпинно веде його у тенета війни. Ось і апогей, — міркував Пол. — Після бою розійдуться хмари й відкриється славне майбутнє. Якщо я тут помру, вони скажуть, що я пожертвував собою, аби мій дух повів їх. Якщо виживу, скажуть, що ніщо не стане на дорозі в Муад'Діба 🔹Герой і сам змінюється: бажання помститися кривдникам засліплює його, притлумляє емоції, залишаючи тільки холодний прорахунок.— Чи швидко буря досягне Оборонної стіни?— Дуже скоро, Муад'Дібе. Раніше, ніж ми гадали. Це прапраматір бурі...можливо навіть потужніша, ніж тобі хотілося б.— Це моя буря, — мовив Пол і помітив побожний жах на обличчях замовклих фейдакінів, які слухали його. — Тож навіть якщо вона струсить цілий світ, то не буде сильнішою, ніж мені хотілося б. Мені терміново потрібно прочитати продовження 💞#прочитане