“Зірка та смерть” російської пілотованої космонавтикиабоНазад в СРСР - до рівня “дідів”2025 рік остаточно виніс вирок “священній корові” російського космосу.Спочатку там наважились скоротити кількість експедицій на Міжнародну космічну станцію (МКС) з чотирьох на два роки до трьох (тобто розширити час перебування їх екіпажу на МКС з шести до восьми місяців) і, таким чином, зекономити як мінімум 80 млн дол.Рогозінський шедевр у вигляді окремої російської орбітальної станції (РОС), з якої вони полювали б за “віссю добра” всіма технічно доступними засобами – на розміщення такого обладнання на російському сегменті МКС наразі не дають дозволу цього робити американці – накрився мідним тазом. Тут не знайшли зайвих якихось декілька (за оцінками, шість) млрд дол. Але головним чинником провалу цієї утопії стали санкції на всю російську космонавтику з 2014 року за винятком операцій, які стосуються виключно підтримки функціонування МКС (!)Тому, новий пілотований космічний корабель, новий вантажний космічний корабель та нова важка ракета-носій для доставки модулів для РОС з нового космодрому (рос. – Восточний) у Забайкаллі – вимагають додаткового часу, якого вони на мають, та й ще шалених грошей для їх завершення після майже 20-ти річної розробки, хоча вони й мають вже достатньо високий рівень готовності - і не тільки цього (ще розписувати й розписувати).Один тільки ремонт пошкодженого на Байконурі, при крайньому використанні, єдиного стартового майданчику для пілотованих та вантажних запусків на МКС з’їсть купу грошей та часу.Отже, маркетинговий хід у перейменуванні російського сегменту МКС на нову назву РОС та рішення максимально довше залишатися у складі МКС – поки американці не почнуть операції з її затоплення після 2030 року – ймовірно вважається стратегічної ціллю “на болотах”.Але “руськіє не сдаються” і мають подальший план “Б”.Мова про те, що в їх ангарах готується так званий “науково-енергетичний модуль”, який закладений у 2012 році для поповнення російського сегменту МКС, але у 2019-му рогозінським рішенням почав перебудовуватися у базовий модуль для тодішнього проєкту РОС, і наразі знову готується стати частиною МКС у 2027 (те що Казахстан для цього наддасть “добро”, як виключення, на черговий запуск пенсіонера - важкої ракети-носія на токсичних компонентах палива – немає сумнівів).Крім цього монстра вони планують запустити окремо двома ракетами-носіями (теж з Байконуру) новий універсальний стиковочний вузол та шлюзовий вузол.Все це залізо має додатися до МКС і чекати часу “Х”, вбираючи у себе всю мікроорганіку, що народилася та розвивається на МКС за майже 30 років її існування.Коли розпочняться підготовчі операції із затоплення МКС, і не раніше (див позицію по санкціям) все це “нове” відокремиться від МКС, включаючи модуль “Наука”, який після п’ятнадцятирічних мученій на землі все-таки з пригодами дістався МКС у 2021, при стикування до якої зробив все, щоб її знищити, але не вдалося. На той час цьому модулю буде вже 10 років експлуатації.Уся ця 50-ти тонна конфігурація з двох модулів та двох додаткових технологічних вузлів має якось безпечно відокремитися від МКС, щоб її не зруйнувати, поки там ще будуть знаходитися астронавти країн-партнерів по МКС.Така обрізана РОС буде нагадувати радянську станцію “Мир” у період її розгортання у другій половині 80-х, для підтримки якої будуть використовувати ті ж самі “Союзи” та “Прогреси” з Байконуру, тільки з модернізованим обладнанням (перейшли з аналогових систем на цифрові).Оскільки у московії не впевнені, що це творіння зможе самостійно функціонувати, то вже зараз підкочують до Індії, яка наприкінці 2020-х має запустити власну орбітальну станцію, щоб зістикуватись з нею та нав’язатися керувати об’єднаною як найбільш досвідчені. Не зрозуміло, навіщо це буде потрібно Індії бути молодшим братом на власній станції та й ще коли нав’язливий партнер знаходитиметься під санкціями у сфері космічної діяльності.Ще ніколи “на болотах” не були так близькі до повернення у часи “дідів” !!!