Telegram statistics channel - @solovei_ihor

....Фактично Україна останні чотири роки здає тест на спроможність. Вона веде найбільшу війну на континенті за останні 80 років і робить це руками своїх мобілізованих громадян. Так, є ті, хто ховається від призову, ті, хто перепливає Тису і ті, хто йде в СЗЧ. Але якби розмови про "штучність української держави" були правдою, то війну Україна програла б ще 2022-го. Тримати фронт армією мобілізованих – це найкращий тест на життєздатність країни. Україна його пройшла – чого не скажеш щодо Росії.Якщо Україна воює у форматі "народної війни", то РФ веде "війну начальства", до якої населення не залучають, а купують. Купівля гарматного м'яса обходиться Росії в надхмарні 4 трильйони рублів на рік – цифри, порівняні з дефіцитом всього російського бюджету за 2025-ий рік. Теоретично перехід до мобілізації дозволив би Москві заощадити величезні суми – і перекинути їх на інші цілі. Але за очевидності цього рішення Кремль на нього не наважується. Той формат війни, в якому Україна живе вже чотири роки, Росія змогла дозволити собі лише на короткі п'ять тижнів 2022-го.Більше того, війна та тил у Росії існують окремо і практично не перетинаються. За чотири роки в РФ не з'явилося великих волонтерських низових ініціатив, які можна порівняти з українськими. Ті, хто воюють, не набувають публічного визнання в масштабах країни. На роль офіційних героїв там призначають пересічних виконавців – і найчастіше посмертно. Війна не відкрила РФ вікна кар'єрних можливостей, а в публічному полі залишаються лише ті, хто був у ньому і до початку війни.Москва зробила все, щоб участь російського тилу у війні зводилася до публічного схвалення бойових дій. І навіть тут ми спостерігаємо дивовижний феномен. Російське населення підтримує війну, каже, що вона йде країні на користь, що ситуація на фронті розвивається в інтересах РФ – і в тому ж опитуванні виступає за якнайшвидше її завершення. Що виглядає досить рельєфно на тлі України, громадяни якої живуть в умовах ракетних ударів і призовної кампанії, але при цьому готові терпіти війну стільки, скільки потрібно, і не готові погоджуватися на невигідні сценарії миру.Павло Казарін, УП

Дуже потужне розслідування The Gardian:***Це історія вражаючого успіху розвідки, але також і однієї з кількох розвідувальних провалів. По-перше, для ЦРУ та MI6, які правильно розрахували сценарій вторгнення, але не змогли точно передбачити результат - вважаючи швидке захоплення Росією вирішальним. По-друге, європейські розвіслужби відмовлялися вірити в можливість повномасштабної війни в Європі у 21 столітті. Плюс вони пам'ятали сумнівну розвідувальну справу для виправдання вторгнення в Ірак, і тому побоювалися довіряти американцям.Найголовніше, що український уряд був абсолютно непідготовлений до майбутнього нападу, а президент Зеленський місяцями відкидав американські попередження та придушував занепокоєння власної військової та розвідувальної еліти. Яка в останню хвилину зрештою зробила за його спиною обмежені спроби підготуватися.Чотири роки потому з цих подій можна винести багато уроків щодо того, як збираються та аналізуються розвідувальні дані. Мабуть, найважливішим уроком є те, що небезпечно відкидати сценарій, навіть якщо він виходить за межі раціонального або можливого.

Щорічний репорт Мюнхенської конференції з безпеки, який вони подають перед початком заходу. У ньому - оцінки та прогнози на 2026 рік. Нижче - конспективно ключові тези з цього репорту. Документ вартий уваги не тому, що він «відкриває Америку», а тому, що фіксує, що «світ остаточно вийшов з берегів», у яких жив десятиліттями.Отже, світ вступив у фазу руйнування, а не реформ. Автори звіту прямо говорять про нову політичну епоху - епоху «тарана». Йдеться не про корекцію помилок і не про складні компроміси, а про свідоме ламання правил, інститутів і домовленостей, які тримали міжнародний порядок після Другої світової. Політика дедалі частіше працює не як інструмент будівництва, а як механізм демонтажу.США більше не поводяться як архітектор системи, яку самі ж створили.Один із найболючіших висновків звіту - це оцінка трансформації ролі Сполучених Штатів. Країна, що десятиліттями задавала правила гри, дедалі відкритіше від них відмовляється. Багатосторонні угоди, глобальні зобов’язання, усталені формати співпраці - усе це сприймається не як цінність, а як тягар. Висновок: Фактично Вашингтон із гаранта порядку перетворюється на одного з його головних руйнівників.Наступне. Трансатлантична довіра тане. У Європі все менше ілюзій щодо стабільності відносин зі США. Американська політика стала надто мінливою, персоналізованою і непередбачуваною. Союзники дедалі частіше замислюються не над спільними цілями, а над тим, як мінімізувати ризики від рішень Вашингтона. Такий підхід підриває сам фундамент західної єдності.Щодо загроз. Демократичні інститути втрачають авторитет зсередини.Звіт фіксує глибоку кризу довіри до політичних систем у багатьох країнах Заходу. Громадяни дедалі частіше не бачать у традиційній політиці здатності відповідати на виклики часу.У вакуумі цієї недовіри з’являються сили, для яких руйнування старого порядку - не побічний ефект, а головна мета.Мабуть, найголовніше. Руйнування не гарантує нового порядку. Одна з найтверезіших думок документа - світ може зруйнувати старі правила значно швидше, ніж збудувати нові. І зовсім не факт, що те, що прийде їм на зміну, буде справедливішим чи безпечнішим. Маємо великий ризик скотитися до світу ситуативних угод, цинічних домовленостей і короткострокових інтересів без жодних спільних рамок.Якщо підсумувати - цей звіт навіть не про кризу, яку можна «пережити», а справжня фіксація зламу епохи. Світ більше не повернеться до того, яким ми (особливо представники покоління Х) його знали. Старі правила вже не працюють, а нові ще навіть не сформульовані. І коли це станеться, в якій перспективі - невідомо. Бо ми ще навіть не пройшли, можливо, найкризовіші часи цього століття - Віктор Шлінчак

1️⃣2️⃣3️⃣4️⃣5️⃣російська економіка летить у прірву, а кремль продовжує блефуватиПідсумки 2025 року чітко свідчать про те, що росія не перемагає у війні проти України. Напад на Україну став для москви провалом, а відмова завершувати війну вже спричинила в росії рецесію.▶️ Протягом 2025 року росія додатково окупувала 0,7% території України ціною втрати 480 тис. окупантів пораненими та вбитими.▶️ росія увійшла у глибоку економічну кризу: за підсумками 2025 року сукупний бюджетний дефіцит російських регіонів досяг рекордних 21 млрд доларів. Це у 8 разів більше, ніж у 2023 році.▶️ російський уряд не може зупинити падіння виробництва у 12 ключових галузях промисловості, серед яких автомобільна та легка промисловості, вугільна галузь, чорна металургія та виробництво будматеріалів. ▶️ У 2025 році скорочення ділової активності відбулося у 60 з 85 регіонів рф.▶️ Експорт вуглеводнів більше не рятує: навіть якщо росія виконає план експорту нафти, кремль недоотримає 25 млрд доларів валютної виручки через зниження світових цін.▶️ Очевидно, що уряд рф не здатний зупинити рецесію, але кремль продовжує блефувати і стверджує, що ресурси росії невичерпні.▶️ Факти свідчать, що санкції та боротьба з тіньовим флотом – це реальні засоби тиску на росію, які ефективно скорочують можливості кремля продовжувати війну.▶️ Україна наголошує на необхідності збереження та нарощування санкційного тиску, щоб примусити кремль до справжньої дипломатії і мирного врегулювання.✅ Підписатись на Spravdi у Telegram

💻 Як виглядає кібервійна зсередини — розповідає ДКІБ СБУКібер- та інформаційні атаки росії є частиною централізованої державної системи, а не діяльністю окремих хакерських груп.💬 «Ця діяльність не є випадковою чи розсинхронізованою. Вона дійсно керується з адміністрації президента рф. У процес залучені десятки тисяч людей», — пояснив представник Департаменту кібер- та інформаційної безпеки СБУ Олександр Мельниченко.За його словами, фінансування здійснюється як з держбюджету рф, так і через пов’язані з кремлем приватні структури.Обсяги цих витрат обчислюються мільярдами доларів щороку.💬«За нашими приблизними оцінками, близько 4,5 млрд доларів на рік спрямовується як на відкриту пропаганду, так і на приховані інформаційні операції».Мельниченко наголошує, що йдеться про масштабну «інформаційну армію» з чітким функціональним поділом.💬 «Одні працюють на західну аудиторію, хтось — на військовослужбовців та їхні родини, хтось — на підрив довіри населення до вищого керівництва України та розпалювання міжрелігійної ворожнечі».Ще більше деталей про нюанси кібервійни — у відео👆.✅ Підписатись на Spravdi у Telegram

Якщо все піде так, як йде, то:1. Україна. Якщо у Трампа далі розвивається конфлікт із Європою із сильною формою (тобто цей конфлікт буде зафіксований у Давосі остаточно), то роль України у форматі "форпост Європи" швидко закріпиться. Політична мета - вступ до НАТО, відпаде сама собою остаточно, натомість Україна опиниться всередині нової концепції європейської оборони, що формується.2. Європа. Залишиться найбільш безпечним місцем на планеті (Земля)) (якщо трампізм призведе до того, що тріснуть "геополітичні плити" і все піде врознос). Трамп зараз вдає, що "відкрив другий фронт" (проти Європи) і Європа затиснута між Путіним і Трампом. Ну що ж, буває. Значить, для нас немає іншого вибору, окрім як обороняти черепичні дахи на два фронти, хоч би як це скінчилося.3. Іран. Трамп має бити. Тому що можна зрадити Європу, НАТО, будь-які інституції, але тут - "джихадисти". Вони багато принесли горя США. 4. Ізраїль. Якщо Трамп не вдарить по Ірану, то він зрадив і Ізраїль, оскільки вийде, що замість відчутної користі він пропонує Ізраїлю якусь "пораду щодо Гази" з бордом, до якої входять Лукашенко та Бокассо, а виконкомом командує гольф-клуб.5. Росія. Зрозуміло, що "в домі радість". Здебільшого на тему: "ха! йому можна, а нам, отже, не можна?! звичайно нам можна". Немає сумніву, що Гренландія_наш легітимізує Крим_наш. Але проблема для Путіна тут у тому, що а) нафта, танкери, з погляду Трампа, теж "наш", 2) плюс до цього Трамп зі свого боку теж уперся в російсько-українську війну. І тому після Ірану та Ради миру встане знову питання: чи закінчує Путін війну і коли? А якщо ніколи, то однією рукою Віткофф, іншою арешти танкерів. Адже у Трампа не "концепція санкцій через моральну незгоду з неприпустимою", а концепція "дай сюди, ми це продамо, гроші будуть наші". Тому "радість у домі" буде у Путіна дуже обережною. 6. Ніхто не є в безпеці.@Олександр Морозов

💢Переконаний, що якщо самі ж росіяни не ліквідують медведчука і йому подібних ексукраїнців в рф, які бігають по московських ефірах і владних кабінетах, то і далі ці ж росіяни будуть платити за амбіції невдах своїм життям і гаманцем.****З інтерв'ю Віктора Медведчука від 18 січня щодо прогнозів завершення війни РФ проти України у 2026 році:у 2026 році "миру в Україні не буде";"РФ здатна досягти своїх початкових воєнних цілей без переговорів з Україною";"є лише один механізм, який дозволить проведення виборів та визнання їх результатів легітимними. Він був запропонований Путіним, виходячи з миротворчої практики ООН, що склалася історично. Радбезом ООН може бути введено зовнішнє управління шляхом створення тимчасової адміністрації під егідою ООН";"мирну угоду з Путіним може підписати лише президент, який буде обраний на виборах, що визнані легітимними, з урахуванням того, що термін повноважень Зеленського сплив ще у ніч на 21 травня 2024 року";"що стосується так званих спірних територій, то в цьому питанні Зеленський сам себе загнав у пастку. Якщо українськими територіями вважати місця, де населення розмовляє українською мовою, то кордони Росії будуть у районі Івано-Франківської області і ніяк не на схід".

Епоха ввічливих запитів щодо наявності страховки у суден тіньового флоту добігає кінця. ЄС зараз збирає юридичну базу, яка дозволить розглядати тіньовий флот не як докучливого порушника норм і правил, а як загрозу безпеці та навколишньому середовищу — і зупиняти суди вже на цій підставі.Досі перевіряльники та силовики з країн ЄС висаджувалися на борт, лише коли танкери опинялися у їхніх територіальних водах. Але операція США проти венесуельських танкерів змінює ситуацію, вони показують приклад законного вирішення проблеми.Останні роки тіньовий флот користувався правом мирного проходу у міжнародних водах відповідно до Конвенції ООН з морського права і вільно порушував норми: переважував прапори, відключав транспондери, перейменовувався по кілька разів на місяць, змінював одних темних власників на інших та не розкривав порт призначення.Однак у конвенції є стаття 110, яка свідчить, що якщо судно не має національності, або є підозри, що прапор — фальшивий, будь-який військовий корабель може провести його огляд у міжнародних водах.Американці неодноразово користувалися цим правом для арешту суден іранського тіньового флоту ще до війни з Україною. Тепер вони взялися за венесуельську.Їх приклад може надихнути Європу та ускладнити життя російському тіньовому флоту, а заразом підвищити ризики військового протистояння Росії та НАТО — цього разу на морі.

Пам'ятаєте такого американця - Тревор Рід?Тревор чотири роки служив у морській піхоті США. Після служби працював приватним охоронцем за контрактом в Афганістані.У 2019 році він прилетів до Москви не в зустріч з росіянкою Ліною.Вечірка. Спиртне.А далі — провал.Він прокинувся у відділку поліції, де йому сказали, що він може йти. Але Рід не знав мови, не орієнтувався в місті й вирішив почекати кохану просто у відділку. Прийшло керівництво.Викликали ФСБ.Його затримали.Ріда звинуватили в тому, що він "застосував насильство до двох поліцейських".Жодних доказів, свідків. Слідча у справі, за словами Ріда, плакала в суді, бо сама не вірила в обвинувачення.Адвокати вирішили показати, що він не випадковий турист. І подали фото, де Тревор Рід — у парадній формі морпіха — стоїть поруч із Бараком Обамою. Морпіх служив у підрозділі, який забезпечував охорону президента США в Кемп-Девіді. Це була фатальна помилка!У російському суді фото сприйняли не як доказ добропорядності, в як доказ винуватості.Після цього Рід перестав бути підсудним.Він став обмінним активом.Заручником.Вирок: 9 років колонії.Посол США назвав процес "театром абсурду".New York Post днями надрукував історію, яку складно вигадати навіть для Голівуду.Далі — класика російської каральної системи:одиночні камери, СІЗО, колонії, мінус 25 кг ваги,ковід, важкі ускладнення, лікарні.985 днів ув’язнення.У квітні 2022 року його обміняли. Він повернувся додому вже після початку повномасштабної війни проти України.І тут — головне.Тревор Рід вирішив, що не може пробачити росії три вкрадені роки життя.І поїхав… воювати за Україну.Добровольчий підрозділ ветеранів.Схід країни.Бахмут.Розвідвиходи й бої.Влітку 2023-го — мінне поле.Один із його бійців підірвався.Під час евакуації — ще одна міна.Рід отримав тяжкі поранення ніг.Сам наклав джгут.Втратив свідомість.Його витягли під вогнем.Він вижив.Лікування — в Україні та Німеччині.Після одужання — повернення до США.Зараз Тревор Рід живе в Техасі й разом із батьками допомагає родинам американців, які потрапили до в’язниць за кордоном.А наприкінці січня виходить його книжка мемуарів:Retribution — “Відплата”.Наш Роман Сущенко, виявляється, одночасно з ним сидів у СІЗО Лєфортово. І написав цю історію.

Звіт НАТО про когнітивну війну (головне)Буде багато складного тексту, але це важливо в умовах міждержавних протистояньЗвіт розроблений під керівництвом головного науковця Альянсу Mr Steen SøndergaardНАТО визнає, що перебуває в непередбачуваному стратегічному середовищі, де вороги використовують відкритість і взаємопов’язаність західних суспільств для атак на безпеку громадян країн-членів гібридними методами.Громадська довіра до інституцій і урядів фрагментується внаслідок системних кампаній впливу. Найближчі виклики безпеці включають соціальну нестабільність, кліматичні зміни та масову міграцію.Як воюють проти ЗаходуВороги НАТО експлуатують демократичні свободи та механізми захисту, ведучи когнітивну війну шляхом застосування тактик пропаганди, обману, маніпуляцій, втручання в політичні та інші процеси.На стратегічне середовище НАТО та здатність ухвалювати рішення суттєво впливають і наука і технології.Кейс нашої війни (рф-Україна) йде як прикладДо 2022 року рф використовувало суперечливі наративи та операції під чужим прапором для впливу на рішення.Повномасштабна показала, що сучасна війна є одночасно війною виснаження матеріальних та людських ресурсів і війною за людський розум завдяки розширенню доступу до інформаційних технологій.Саме війна рф проти України підсвітила значення когнітивного виміру — того, як суспільство формує своє безпекове середовище.Чому це працюєВійськові визнають зростаюче значення людської когніції.Сторони конфлікту б’ють по вразливостях у циклі ухвалення рішень, цілеспрямовано атакуючи сприйняття і сенсотворення.Технологічний прогрес спростив механізми маніпуляції поведінкою, підсилив ефект дезінформації, зробив соціальні мережі повноцінним полем бою.Що таке когнітивна війнаКогнітивна війна є і військовою і суспільною проблемою.Поєднання нейробіології, AI, біотехнологій та інтеграції людини з комп’ютером різко збільшує потенціал когнітивних атак.Хоч когнітивна війна не є новою, але технології та цифрові платформи значно розширюють її охоплення й ефективність. Розуміння соціально-когнітивно-технічного контексту та інтеграція нових проривних технологій критично важливі для переваги НАТО в ухваленні рішень.Когнітивна війна застосовується через інструменти впливу: інформаційні та психологічні операції, медіаоперації, меседжинг і стримування, стратегічні комунікації та діяльність із залучення/взаємодії. Вона є точкою збіжності PsyOps, InfoOps і кібероперацій на тлі розвитку мереж штучного інтелекту, що значно підвищує вразливості суспільств. .Водночас когнітивна війна є ширшою за InfoOps, PsyOps, STRATCOM і кібероперації. Когнітивна війна не завжди має чітку аудиторію чи ціль, не обмежується військовою сферою, часто створює хаос при відсутності наявного конфлікту, формує когнітивне поле бою, а не просто інформаційний шум.Що робить НАТОНАТО робить ставку на інвестиції в науку й технології, розвиток єдності суспільства та системи державного управління для побудови стійкості.Має бути досягнута когнітивна перевага, багатошарова стійкість, вплив і проєкція сили, міждоменне командування (!!!) та інтегрована багатодоменна оборона.Головна мета полягає в посиленні здатності виявляти, аналізувати та нейтралізувати когнітивні атаки, зберігаючи спроможність ухвалювати рішення.ВисновокКогнітивна війна — це боротьба не за території, а за здатність ухвалювати рішення.Держава або союз програє не тоді, коли втрачає ресурси,а коли втрачає когнітивну автономію — здатність розуміти, що відбувається, і діяти усвідомлено.Саме тому НАТО розглядає когнітивну війну як одночасно військовий і суспільний виклик, що потребує поєднання державних і громадських зусиль.Перемагає не той, хто сильніший фізично,а той, хто довше зберігає здатність мислити самостійно.@drive_Ernesta