Солом’янський район виглядає так, ніби кінець світу тут уже був.Просто всі вирішили вранці піти на роботу, ніби нічого не сталося.Небо провисає, важке й потріскане, як бетон після вибуху. Хмари крутяться над дахами, ніби система охолодження у міста давно зламалась, а дим із труб це не тепло, це ознака життя, поки щось димить - район не здався.Висотки стоять, як спостережні вежі після катастрофи, у темряві світяться поодинокі вікна - сигнали тим, хто ще живий. Ніхто не махає руками, тут не чекають порятунку, тут просто тримаються.Дроти висять над вулицями, мов залишки старої мережі, не інтернету, а зв’язку між людьми. Асфальт потріскався від часу, морозу й історій, які ніхто не записував, автобус із жовтим світлом усередині їде, як останній транспорт у місті-привиді. Він не питає, куди тобі, він просто їде.Солом’янський район це зона, де апокаліпсис не був подією, він став фоном.Кінець світу відбувся тихо, без афіш.І якщо ти тут - значить, ти пристосувався.Ти навчився жити серед темряви, читати світло у вікнах і не боятись тиші. @lossolomas_kyiv