Офіційний опонент Денис Яковлев (Національний університет «Одеська юридична академія») у відгуку наголосив: «Безперечними перевагами дисертації є високий рівень теоретичного опрацювання проблематики; методологічна цілісність дослідження; використання масштабної емпіричної бази; поєднання українського та міжнародного дослідницького контексту; логічність структури та аргументованість висновків». А після відповідей здобувача на запитання зізнався, що задоволений «не тільки самою відповіддю, а й рухом думки - тим, як він на наших очах конструює, деконструює, реконструює дослідницьку логіку і робить прогнози».Голова разової ради професор Юрій Савельєв (Факультет соціології КНУ імені Тараса Шевченка) звернув увагу на те, що вирізняє цю роботу: «Ми бачимо дисертаційну роботу, яка вбудована в дисциплінарний дискурс. Результати співвідносяться з сучасними публікаціями і є прямою відповіддю на результати провідних досліджень у світі». І про самого здобувача: «Валентин В'ячеславович - це сформований самостійний дослідник, який проводить десятки досліджень, окрім своєї дисертаційної роботи». Оголошуючи рішення, він привітав Валентина з приєднанням до «багатостолітньої традиції академічної корпорації».Наукова керівниця Ольга Безрукова, яка працювала з Валентином усі чотири роки аспірантури, поділилася: «Валентин належить до тих людей, які не шукають простих відповідей, а прагнуть зрозуміти природу соціальних явищ, перевірити власні припущення, критично переосмислити навіть усталені наукові підходи. Моє завдання як наукового керівника дедалі більше полягало не в тому, щоб спрямовувати це дослідження, а в тому, щоб бути співрозмовником у науковій дискусії. І це, на мою думку, одна з найкращих характеристик зрілості молодого вченого». Окремо вона відзначила: «Для нього статистичні моделі не є самоціллю - вони виступають інструментом глибшого розуміння соціальних процесів».У прикінцевому слові Валентин говорив передусім не про себе: «Якщо глибоко подивитися, ця дисертація не є цілком самостійним продуктом. Вона - результат співпраці, наукової комунікації, тієї інституційної мережі, що є в нас у соціально-гуманітарних науках в Україні». Він подякував науковій керівниці за терпіння й підтримку, завдяки яким робота набула своєї логічної структури; опонентам і рецензентам - за уважне читання та «доцільні, обґрунтовані коментарі»; Тарасові Цимбалу - за розмову, після якої наважився вступити до аспірантури; колегам Даніїлові Каракаю, Руслані Москотіній, Мирославі Савісько й Тимофієві Бріку. І насамкінець - Збройним силам України, бо бути тут, робити дослідження і проводити ці захисти можливо тільки завдяки тим, хто нас захищає.Вітаємо Валентина, Ольгу Анатоліївну та всіх причетних із цим успіхом! Бажаємо новому докторові філософії натхнення, нових даних, сміливих гіпотез - і мирного неба для їх перевірки.