Самарянка прийшла у звичайний час для жінок, які набирали воду, вона не ховається, не уникає людей, і вступає в діалог з незнайомцем.Слова Ісуса: «П’ятьох чоловіків ти мала, і той, який нині - не є твоїм чоловіком» — це не звинувачення. Самарянка мала п’ятьох чоловіків не тому, що була розпусницею, а тому що життя зламало її багато разів: чи через смерть чоловіків, чи через розлучення. І той, з ким вона жила зараз, не був її законним чоловіком, бо у неї був статус наложниці - жінки без прав, що цілком допускалося в Законі Мойсея. Наложниця не мала статусу законної дружини, але й не була рабинею чи повією, її діти визнавалися нащадками батька.Господь не засуджує її, бо бачить не тільки сумне минуле, а й прагнення серця. Ісус не докоряє їй, бо прийшов не покарати, а дати живу воду тим, кого світ відкинув.І ось наприкінці змістовної розмови Він вперше відкривається, причому жінці, самарянці, соціально приниженій, як Христос, Помазаник. "Я - це Я, що говорю з тобою" (Ів.4:26). Це не просто "Я - Месія", це Божественне "Я є Той, Хто є"!Після цього жінка стає першою, хто несе Добру Новину людям - вона йде до селища і звіщає про Месію.Божа благодать приходить перш за все до тих, кого світ принизив, суспільство вважає найменшим і лишило без надії.Христос обирає спрагнене серце, а не знання чи статус!