принесли з лисиком вам іще одну гарну упирячу історію.

волтер меп, валлійський автор із хіі століття, розповідає про відважного лицаря вільяма, який прийшов просити поради у знайомого єпископа. бо справа була така, шо без митри й не розберешся: у лицаревому селі завівся повертанець із того світу. приходив ночами, кликав своїх родичів на ім'я, і кого він покликав, той за три дні вмирав (ми вже про такий механізм колись чули).

єпископ почухав голову під митрою і сказав, що, мабуть, це бог дозволив злому янголові вселятися в це тіло. треба розкопати могилу, відтяти покійникові голову заступом, покропити тіло й землю довкола свяченою водою, а потім назад закопати. так і зробили.

але чи вода протермінована була, чи що, та покійник і після цих процедур уставав із гробу зі своїми закликаннями. виявилося, що лицар вільям — теж його родич, й одного дня мрець прийшов кричати вільямове ім'я. але лицар не розгубився, побіг за з'явою, наздогнав її над могилою і відрубав їй голову мечем. волтер меп не пояснює, звідки з'явилася ця голова, якщо її вже раніше відсікли — може, заступ був тупий і не впорався, може, покійник зумів собі її якось приростити, не знаю. у кожному разі, після інтервенції з мечем мрець більше з могили не вилазив.

#вечірнінотатки