13 січня 1668 року семюел піпс, англійський чиновник і автор славетного щоденника, що став віхою англійської літератури, занотував у тому-таки щоденнику про свій похід до книгарні: «я побачив французьку книжку "l'eschole des filles" ("школа жінок"), яку подумав був перекласти для своєї дружини, але, придивившись до неї ближче, зрозумів, що це вкрай непристойна, повна розпусти книжка, тож мені стало соромно її читати і я повернувся додому».8 лютого піпс записав: «я пробув у книгаря годину й купив безсоромну книжку "l'eschole des filles". я вибрав примірник у звичайній обкладинці, бо вирішив спалити її після прочитання, щоб не додавати у список своїх книжок, адже вона підважила б гідність моєї бібліотеки, якби її хтось там помітив».читав піпс швиденько, бо вже наступного дня лишив такий запис: «це страшенно непристойна книжка, але нічого поганого не станеться, якщо поважна людина прогортає її, аби дізнатися про мерзенність цього світу». а потім увечері: «я ввійшов у спальню, щоб іще почитати "l'eschole des filles". i did hazer my prick para stand all the while and una vez do décharger. скінчивши цю книжку, я одразу спалив її, щоб вона не осоромила мене, потрапивши в опис моєї бібліотеки. далі — вечеряти і спати».(якщо вам чужа піпсова макаронічна мова, то він потеребонькався навстоячки, поки читав, і один раз розрядився, доводячи силу літератури).не знаю, чи ця історія потрапить у лекцію 15 листопада, але приходьте слухати, щось цікаве точно буде ))#вечірнінотатки