яків ворагінський розповідає про те, як після смерті ісуса апостоли розійшлися по світу з місіями: андрій пішов у скіфію (в сенсі, десь у наші краї), а матей — у мургундію, себто ефіопію. і якщо андрієві вдалося витягти хрест на (майбутні) київські пагорби без особливих клопотів, то матей зустрівся з перешкодами: мургундцям проповіді не сподобалися, то вони викололи йому очі й кинули його у в'язницю, щоб через кілька днів стратити.янгол прилетів до андрія (вочевидь, ближче нікого з апостолів не було), розказав йому про матеєву проблему й попросив піти все повирішувати. андрій відповів, що поняття не має, де ця мургундія, але янгол його заспокоїв: іди, мовляв, до берега морського й сідай на перший же корабель, який побачиш, він тебе довезе. так, звісно, і сталося. андрій дуже оперативно прибув до мургундії, з ангельськими підказками пробрався у в'язницю, знайшов матея, поплакав із ним, помолився — і апостол прозрів. після того вони разом втекли з в'язниці, але матей вирішив, що тут його не цінують, тому невдовзі поїхав до антіохії; андрій же залишився й зумів навіть понавертати своїх переслідувачів, які спершу були трохи сердиті, що він вкрав у них претендента на страту.яків усе це переказує, а потім додає: «так принаймні розповідають; але мені складно повірити в цю історію, бо такий порятунок матея означав би — а це вкрай малоймовірно — що великий євангеліст не зміг сам здобути того, що так легко дав йому андрій». (утім, яків і на маргаритине топтання дракона носом крутить, то нам до його підозріливості не звикати).мініатюра з безансонського молитовника xv століття показує, що художникам таки часом складно було зрозуміти, якого андрієвого повернутого хреста від них хочуть замовники. схоже, хтось отримав книжку, глянув, зітхнув — не перемальовувати ж — і виправив ситуацію, як міг.#тяжкобутисвятим #домальоване