страшно середньовічне | надворі стоять 970-ті роки й чудова погода, а в кордовському халіфаті ...

надворі стоять 970-ті роки й чудова погода, а в кордовському халіфаті до влади приходить хаджиб аль-мансур. він, звісно, має просто виконувати функцію регента при малолітньому халіфі гішамові, але хто ж зважає на такі формальності. тим більше, що в аль-мансура серйозні плани: по-перше, відвоювати трохи земель у невірних сусідів; по-друге, почистити кордовську бібліотеку, яку попередні двоє халіфів чим тільки не наповнювали, від ідеологічно хибних текстів. а ніщо не чистить так добре, як вогонь. і саме в той день, коли аль-мансур віддає остаточний наказ палити, починається сюжет «бібліомулиці з кордови» — мальопису про трьох відчайдухів (й одну вкрай норовисту мулицю), які намагаються врятувати бодай трохи книжок — скільки зможуть на собі понести.я давно не розповідала тут про довколасередньовічні мальописи, а дарма, серед них є скарби. наприклад, оцей том, сценарій якого написав вілфрід лупано (ви його можете знати як автора «вовка в трусах», феєрично прекрасного коміксу про соціальну справедливість для найменшеньких), а художником був надивлений на арабські рукописи леонард шеміно, — сутий скарб. з одного боку, це книжка про цензуру, прагнення влади і крихкість культури, читати яку ниньки означає ловити страшне дежа вю; а з другого, кумедна, яскрава й аж оптимістична якась road story. мимовільні герої книжки — це бібліотекар (і євнух) тарід, скрипторка (і рабиня) любна, волоцюга (і аль-мансурів друг дитинства) марван і вперта, брикуча, грізна мулиця, яка відчуває особливий потяг до математичних трактатів. на п’яти їм наступають аль-мансурові найманці, на шляхах чигають розбійники, морський шлях зненацька блокують вікінги. ніхто з героїв не готовий до такої мандрівки, і навіть марван виявляється напрочуд непристосованим до виживання в дикій природі (теоретично, він уміє ловити рибу руками; на практиці з цим є кілька дрібних проблем). але любна вже давно навчилася давати собі раду — коли ти жінка й рабиня, навіть у затишному скрипторії доводиться розробляти стратегії захисту; тарід читав так багато, що якісь із його знань просто мусять стати в пригоді; а марван дуже добре бреше, якщо тільки його не змушують клястися іменем усевишнього. і в них є купа книжок, які самі себе не врятують, а значить, нема особливих варіантів, крім іти вперед, роздаючи копняки — мулиця в цьому особливо успішна — і розповідаючи історії.не знаю, наскільки ймовірно, що цю книжку видадуть українською. з одного боку, роботи лупано в нас уже виходили, хоч і дитячі, і принаймні у вузьких колах стали хітами; із другого, це повноколірний кабанчик формату а4 на 270 сторінок — мені боляче уявляти, скільки коштуватиме сам друк. але на відміну від більшості довколасередньовічного, що є в моїй бібліотеці, «бібліомулиця» може захопити навіть тих читачів, які не цікавляться ні сильно мистецькими мальописами, ні середніми віками, то страшенно хотілось би бачити в нас її переклад. #вартечитання