Slyvka Denys channel SDV | Вітаю.Спогади — то штука неточна. Та іноді ними варто поділитися.В мої...

Вітаю.Спогади — то штука неточна. Та іноді ними варто поділитися.В мої шкільні роки родина моїх батьків мешкала в стандартній на ті часи квартирі. Такий собі п’ятиповерховий хрущ із тонкими бетонними стінами. Квартира була кутовою. Різниця невелика – три додаткових вікна на торцеву стіну будинку. Така квартира була холодною взимку і спекотною влітку.Попри те, що постійні то холод, то спека робили життя незручним майже 8 місяців на рік, головний спогад зовсім не про сон у светрі завтовшки в сантиметр і не про підігрів квартири газовою плитою, щоб якось не околіти.Сьогодні якраз той день, щоб розказати Вам про головний спогад.Якось у 1986-му, ближче до осені, засинаючи, стало чутно, як у сусідів щось виє. Наче собака. Це було одну ніч, тоді ще і ще… Мені так було шкода, що хтось страждає. Чи воно закрите, чи його б’ють… невідомо. Батьки відводили погляд, коли я питав про цю «собаку». Сусіди теж. Та і бетонні стіни не давали можливості зрозуміти – де це саме – в якій квартирі.Виття тривало і тривало… Та колись сусідка «бабуся Аня» розповіла… Поверхом вище, по діагоналі від нас, жила родина. Кремезний хлопчина та його батьки. Хлопець високий та широкий. 20–30 років. Не можу вже згадати, як його звали.Цей хлопець працював у «пожарці» буквально за 500 метрів від будинку.В якийсь момент на початку травня 1986 року на його зміну прийшов наказ – виділити кілька «добровольців» для «відрядження» — гасіння великої пожежі під Києвом.«Добровольців» призначив начальник пожежної частини. Казав — кілька днів.Як Ви вже здогадались, цей хлопчина був одним із сотень тисяч «ліквідаторів» аварії на ЧАЕС.Всі інші «добровольці» з його частини померли до кінця 1986 року. Він був наймолодший і найкремезніший. Вижив… Якщо так можна сказати.Ніякої собаки не було. Це він «вив» від болю. Постійного, нескінченного болю. Роками…. Променева хвороба вбивала його довго. Років 7, напевно. Він потроху розчинявся. Худнув день за днем, зменшувався навіть на зріст, перестав виходити з квартири і в підсумку помер. Помер у муках.Сотні тисяч наших співвітчизників втратили життя та здоров’я на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.Ще невизначена кількість (думаю, мова про мільйони) отримала відстрочені наслідки у вигляді різного роду захворювань, викликаних цією катастрофою.Наразі на території України близько 2600 кв. км є зоною відчуження ЧАЕС. Майже стільки ж на території Білорусі.24 тисячі років знадобиться для того, щоб Плутоній-239 завершив напів розпад і 10-кілометрова зона стала придатною для життя.Днями вийшла стаття на УНІАНі (посилання в першому коментарі) про те, що найближчими тижнями на ЧАЕС буде введено в експлуатацію СЕС потужністю 2 МВт. Станція вже побудована. Проходить підключення до мережі.Вся потужність даної СЕС буде направлена на часткове покриття споживання на обслуговування об’єкта укриття та поточних потреб станції.З території зони відчуження не можна вивозити нічого через ризик радіаційного зараження. Тож видобувати чи виготовляти там нічого не вийде. Ліс, вода, ґрунт – все отруєно радіацією.На відміну від енергії.Вітру там малувато – такий регіон. А от сонячна станція там би працювала добре. І не тільки ті 2 МВт для власних потреб станції.Мова про значно більший масштаб. Верхня оцінка реальних можливостей окреслена в 2019 році Кабміном – 2,1 ГВт. Так – зона відчуження величезна. Та ліси, болота, прикордонна смуга – все це сильно обмежує можливості.Думаю, і 2,1 ГВт на практиці не вийде.Скромніші оцінки сягають 1,2–1,5 ГВт.Багато це чи мало?У 2025 році в Україні запустили в роботу близько 1 ГВт СЕС. Це був рекордний рік. Тобто можливості зони відчуження – як мінімум 1,5 річного приросту. Як на мене, непогано.До того ж ЧАЕС працювала іншими блоками багато років після аварії – тож вся інфраструктура для передачі енергії в мережу вже є. Остаточна зупинка останнього 3-го енергоблока сталася 15 грудня 2000 року. Я ясно пам’ятаю. Кучма Л.Д., урочистий наказ по телемосту…