Слей вакансії // слей специ | Чому ніхто не говорить про робочий аб’юз та його наслідки? Або скажи с...

Чому ніхто не говорить про робочий аб’юз та його наслідки? Або скажи свою думку і тікай :))Мені здається, що зараз оці всі приколи про вигорання/втому/токсичність на роботі справді кайнд оф роздуті і я сміюся з мемів «Gen Z у свій перший робочий день». ))Наші батьки працювали 20,30,40 років на одній роботі, в токсичному середовищі і при цьому робота ніколи не була центром розмов в сім’ї. Зараз же я слабо можу уявити, що в моїй майбутній сім’ї не буде місцю розмовам про робочі тривоги. Тому що контексти інші і умови очевидно теж. В часи, коли всі світові джерела доступні для перегляду, глобалізація на рівні витягнутої руки з вестернами, психотерапія стає трендом – питання психологічної стабільності на роботі є базою.Я мав досвід психологічної нестабільності на роботі. Негативний досвід. Пройшло багато часу, а в мене тільки зараз складаються думки в єдину картинку, аби сформувати дзвіночки, які скажуть «ТІКАЙ».→ Порушення кордонів (база з баз): дзвінки вранці і вночі, «делегування» тасок поза твоєю компетенцією (і фідбек, що все херня) + відсутність проговорених очікувань до твоєї роботи→ Постійний тиск: небажання зрозуміти твій стан, недовіра, моніторинг та мікроменеджмент. Або моє улюблене: тебе послухали, не зрозуміли і одразу знівелювали твоїми аргументами, наче їх не існує –– повернулися в результаті в точку А, де нічого не вирішується.→ Тривожність ака створення атмосфери страху: якщо прокидаєшся з думкою страху про роботу і засинаєш із нею – співчуваю. Розумію, як це. Це неприпустимо. Якщо довго це терпіти – вигорання, самобічевання і криза забезпечені на 100%.→ Неготовність звільнитися: основа будь-яких аб’юзивних стосунків. Перше – ти думаєш, що може щось зміниться. Друге – ставиш собі за ціль довести, що ти вартий цієї роботи. Третє – все йде через «не можу», страждаєш і копаєш в собі, А ЩО ЗІ МНОЮ НЕ ТАК? (Я дуже довго спмобічувався і шукав підтвердження, чому я поганий працівник.)Це було дуже давно, але тільки зараз відчуваю, що хочу мінімізувати такий досвід для будь-кого. А згадав за це, тому що мав розмову із колегою, яка розповіла про свої toxic-стосунки з попереднім роботодавцем і як вона зараз кайфує від нової роботи. Feel her. Також зараз стараюся робити те, від чого кайфую і з тими, від кого кайфую ❤️Будь-яка робота має йти від ЛЮБОВІ. Я вам раджу слідкувати за своїми робочими дофамінчиками і прислухатися до себе. Коли є хоча б мінімальне відчуття, що «мені погано» – чесно, не тягніть кота за хвоста. Так, буде важко. Але те, що нам не вбиває робить нас сильнішими 🤍