Gerc

Окупанти пішли в наступ на семи напрямках: Третій корпус зірвав найбільшу спробу механізованого наступу рф!19 березня противник здійснив наймасштабнішу спробу прориву на Лимансько-Борівському напрямку. Росіяни залучили сили 1-ї танкової та 20-ї загальновійськової армій рф, але ворог почав нести втрати, не доїхавши до ЛБЗ.Противник пішов в атаку одночасно на 7 напрямках у смузі корпусу і задіяв понад півтисячі піхотинців, 28 одиниць бронетехніки, більше 100 одиниць мототехніки, багі й квадроциклів. За чотири години підготовлені підрозділи Трійки перетворили стрімкий прорив росіян на масштабний провал.Втрати противника в техніці: 84 одиниці мототехніки, 11 БМП і БТР та 3 танки. Уражено ТОС «Сонцепьок» і 5 гармат. Знищено 160+ ворожих БпЛА.«Півтора місяці ми спостерігали ознаки підготовки наступу. Росіяни нарощували удари КАБами по наших переправах через Оскіл, намагаючись відрізати логістику. Почали наводити власні понтонні переправи й розміновувати маршрути — це прямо вказувало на підготовку до широкомасштабного механізованого наступу.Ми готувалися: на різних напрямках були відпрацьовані оборонні дії, кожна бригада мала власний план відбиття атаки. Корпус координував ці дії — і в результаті на всіх напрямках удари було зірвано», — бригадний генерал Андрій Білецький.За добу бригади й полки корпусу знищили 405 військовослужбовців ворога: 288 — безповоротні, решта — санітарні втрати. Армії рф не вдалося захопити ні населених пунктів, ні позицій. Знищення залишків живої сили, якій вдалося вижити у кілзоні Трійки, триває.Як росія послала дві армії знищити Трійку і не вистояла проти Третьої штурмової,60-ї,63-ї,66-ї, 120-ї ОБрТрО, 125-ї ОВМБр,ПБС корпусу «KRAKEN¹⁶⁵⁴»,Lasar's group, К-2, полку «Фенікс», а також підрозділів БпС зі складу СБУ та ССО — у першому відео!Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

Друга година ночі. Не можу заснути, дочитую книжку. Приходить повідомлення від командира:- Спиш?- Вже ні. Що треба?- Через півгодини приготуйте НРК, термінова евакуація трьохсотого. Підіймаю бійців, виїжджаємо на майстерню. Через 25 хвилин залітають до нас водії на пікапі, вантажимо підготовлений дрон. Їдемо на КП. Там вже сидять хмурі зосереджені оператори. Чекаємо, поки водії довезуть танчик до точки вивантаження. Мовчки смалимо одну за одною. - Бачу перехоплення фпв над Вишневим, - тривожний голос оперативного. - Та й біс із ним, це далеко ще, - лається командир.Водії нарешті доїхали, танчик спустили на землю. Оператор вчепився в пульт всіма руками, погнали. Той маршрут, що зазвичай в логістиці проїжджається без поспіху за три-чотири години, пронеслись за півтори. Погода на нашому боці: ллє дощ, небо чисте - без ворожих крил. Чи надовго?Синоптики кажуть, що вже години дві, як має бути ясно. Але ж вони можуть помилятись, нє? Ми всі про себе молимось, щоб помилялись. Ще б хоч годинку!Нарешті дрон на точці. Піхота миттєво з підвалу витягує пораненого й обережно кладе його на ноші. Фіксують, накривають термоковдрою. Кричать нам:- Все, можете рухатись!- Можете не кричати, - бурчить командир у радейку, - ми вас і так чуємо. Оператор в цей час почав рух. Перші хвилини плавно, щоб поранений не випав випадково з дрона, призвичаївся до руху. Потім швидше, але щоб не дуже трясло, бо кожен горбок - це новий удар болю цьому хлопцю. На жаль, погода змінилась, дощ вже пройшов. Це дуже кепсько. - Бачу перехоплення. Ворожий дрон наближається до Яблунівки, - занадто спокійним голосом каже оперативний. Яблунівка - це там, де ми. Вночі нас видно за півкілометра, бо в тепловізорі ми світимось, як новорічна ялинка. Оператор вмикає третю світову швидкість і несеться кілометрів 15 на годину, незважаючи вже ні на які купини та горбки. Попереду напівзруйнований місточок, через який дрон ледве проліз півгодини тому, але зараз ми його пролетіли, наче по чотирьохсмугове шосе. Я згадую відео з ралі, щось дуже схоже - тільки в цей раз це ралі зі смертю. - ФПВ наближається, - все так же спокійно каже оперативний. Ми мовчимо. Дивимось у монітори. На одному перехоплення відео з пігдогського дрона, який вже на середині вулиці, по який ми їдемо, до нас метрів 700, на іншому - камера нашого НРК, який хоч і швидко рухається, але ж від фпв не втечеш. Ще 200 метрів він пролетить і побачить нас. І раптом - щось ламається в цій логіці.- Він розвертається! - кричить оперативний. І всі теж щось кричать. Чути різні фрази, щось на іноземному.Не знаю, що сталось, але чомусь пілот ворожого дрону розвернувся і полетів в інший бік. Мабуть, хтось добре молився за цього хлопця. Бо зазвичай так не буває.Ми мчимо далі. Проходять хвилини. Командир намагається спілкуватись через радіо з пораненим. Йому гіршає. Треба якось підтримувати його у свідомості. - З ким ти там був на позиції? - намагається розговорити бійця.- З Хмурим та …. - ледве шепоче боєць. Сил все менше. - Ти одружений? Чи є дівчина? - міняє тему командир. - Та ні, сам поки що, - протягує сумно хлопець. - Ну, то нічого. Бо тебе зараз забере евак, відвезе в шпиталь наш, а там є така медсестричка, Тетяна. Вона не одружена, раптом як раз тебе чекає. А ти б бачив, які в неї зелені очі - наче в мавки. В них просто можна втопитись, уявляєш?- Як у мавки? - оживає боєць.- Так, - безкомпромісно фантазує командир, - а ще у неї талія, як в оси, ти такої ще не бачив. Боєць оживає ще більше. Через пару кілометрів польової дороги й Тетяна стала краще за Анджеліну Джолі в очах бійця. До евака він доїхав у свідомості. Світає.Ми розходимось.Треба встигнути поспати пару годин. Бо служба - вона не закінчується.

Проблеми в підрозділі починаються тоді, коли особисті амбіції командира стають важливішими за роботу чіткого, продуманого механізму.Вислуга, хуїслуга — пів року тут, потім далі: вище, ще вище. Якщо зроблю так, а потім отак, то можна й Хмельницького підлутати. А там — і пенсія більша, і кабінет світліший.Є люди, які своє особисте “Я” ставлять вище за “МИ”, внаслідок чого підрозділ розсипається, доживаючи свої останні дні, постійно страждаючи в агонії дивних, специфічних наказів.“Вперед-вперед, ви повинні!” — кричить солдатам тіп, який сам не повинен. Ну, точніше, повинен — але лише в межах відсутності відповідальності, шкульгаючих розслідувань і системного покривання один одного. Він може собі дозволити просто кричати й нічого не робити.Бо на нього накричали згори.— Вы там что?! Совсем охренели?! Трусы! Бездари! Я вас всех посажу! — кричить підполковник з управління повище. Йому ж видно, хто трус, а хто ні. По завершенню робочого графіка він поїде додому — їсти борщ і трахати жінку. Війну як таку він не бачив. Він бачив академію у 2002 році, а далі — табуретки, папери, УАЗіки та плаци. Війна — не про нього. Тим не менш, вислуга протертих штанів дозволяє йому визначати, хто герой, а хто ні.Зрештою, від тих самих “трусів” залежить, які штани він протиратиме на пенсії, якою буде ця пенсія, скільки буде дерев на подвір’ї та яка вага піджака на параді.Вони страшно бояться змін. Бо зміни — це думати, це робити. А їм легше просто сидіти, виконуючи ті самі дії протягом певного терміну. Бо головне — це вислуга і щоб їх не їбали, а все інше — то таке.Ви говорите про прірву між цивільним і солдатом. А ми скажемо про прірву між самими військовими, коли вище керівництво взагалі не відбиває, які виклики приймають солдати. Бо їхня оцінка базується на звітах. А у звітах прийнято прибрехати. Бо від якості звіту залежить рівень протертості штанів на пенсії.Орденів і медалей отримають більше ті, хто по комісіях ходив, за зовнішній вигляд їбав, звітував і прислужував, а не ті, хто танки гранатами зупиняв.Героїзм солдата — найнеблагодарніша позиція. Прийнято, що солдат зобов’язаний прибігти, спалити той танк, вирити яму, в соло відбити переважаючі сили противника.Тільки зараз солдати — це ті, хто прийшов не по своїй волі. Ті, хто не хотів і ніколи не планував іти в армію. Не планував воювати.Це як просто йти поруч із пожежею, а тебе хапають пожежники, кидають у вогонь — і ти рятуєш жінку. Ти не хотів лізти у той вогонь, тебе змусили обставини. Ти не був готовий, але все одно зробив шляхетний вчинок.За це скажуть “дякую”, дадуть безкоштовний проїзд у маршрутці, знижку на електроенергію — а далі бігай по бюрократіях.Повернемося до вислуги.Вислуга — це коли тебе оцінюють не за результатами роботи, а за кількістю просиджених днів.Ти можеш бути тупим як шкара, безнадійним — але довго несеш службу, гарно п’єш пиво з такими самими як ти — от тобі і захист.Навіть якщо ти некомпетентний — тебе будуть тягти ті, кому ти зручний. Бо це впливає на їхню вислугу.А нових облич бояться. Бо зміни — це нова робота, а отже — думати треба.Зручніше волати “Ви повинні! Ви зобов’язані!” до тих, хто молодший посадою. Щоб ті так само волали до тих, хто піде на позиції творити акт героїзму.За цей героїзм ті, хто дуже любить рахувати вислугу, скажуть сухе “дякую”. І то не завжди.Написати нам | Мерч | Підтримати канал

А ви знали, що Збройні Сили є однією з найкумовських формувань в нашій країні?Ось вам елементарний приклад: Умовний командир бригади, займаючи посаду КБР, одразу підтягує свого заступника.Як тільки командир бригади відганяє свій строк, на його місце стає не один з самих ефективних комбатів чи начальників в бригаді, а підтягнутий заступник кентофарік, якому дуже тре посидіти на цій посаді, щоб підфармити плюшки та піти далі.Заступник підтягує такого самого заступника, КБР може ставити командирами батальйона своїх кентофаріків, які в свою чергу можуть бути зацікавленими не в розвитку батальйону як бойової одинці, а в посаді, на якій тре відсидіти, щоб піти вище.І так триває довга монархія поки когось не знімуть, або прийде той, хто передасть посаду ефективному начальнику, а не собутильніку.Кентофарік КБ ніколи не буде йти проти КБР і виконувати всі його накази. Тобто, якщо КБР захоче підфармити пару досягнень, накине БРку КБ. Той, розуміючи, що це шляпа, але не бажаючи суперечити кєнтушкє, прийме наказ та відправить людей на шляпу, бо в першу чергу він зацікавлений не в боєздатності батальйона, а в кар'єрі кєнтушкі, який і його потягне наверх.Що з цього маємо?Умовний командир умовного батальйона підняв свій батальйон в топ 1 бригади, але розуміючи, що йому тре йти вище, бажає зайняти посаду КБР, і, в цілому, він та людина, яка дійсно буде ефективна на цьому місті.Але КБР ставить на свою посаду кєнтофаріка заступника.Ображений комбат, розуміючи, що йому німа що тут тіряти, йде в іншу бригаду на посаду вище и ефективно там командує. В батальйоні починаються хвилювання. Всі умовно знають, хто буде комбат, бо це умовний заступник, який разом з колишнім комбатом піднімав батальйон впродовж років, особовий склад довіряє йому та бажає бачити саме його на посаді.Але КБР вирішує, що тре підтягнути кєнтофаріка.В свою чергу, заступник також ображається та йде в інший підрозділ.Батальйон починає висловлювати недовіру до нового керівництва, яке приходить з новими правилами, ламає старі працюючі системи, особовий склад йде в СЗЧ та через славетну 7020 йде в іншу бригаду.Саме так колись найефективніший батальйон перетворюється на місце, де суто фармлять вислугу на посаді та йдуть далі.Батальйон, бригада, рота і вище вище вище.Виходить, що ставлять вигідних кєнтофаріків, а не фахівців.І ніхто не планує щось робити з цією системою кумовства.Така хуйня, малята.Історія вигадана, співпадіння випадкові.Написати нам | Мерч | Підтримати канал

Концепція Курської операції була не даремна, вона мала свій потенціал та свою користь.Але, але.Користь перетворилась на катастрофу, яка наразі переростає в більш серйозні наслідки.В ідеалі Курської операції варто було чітко розуміти, що то не наша земля, і триматись за неї, як підліток за хуй, не варто, бо рано чи пізно кацап напрацює тактику, яка зробить нам дуже боляче.Тому грамотність — це не тільки вчасно увійти, але й вчасно вийти.У висновку ми маємо проблеми не тільки на Донбасі, на який кацап переніс свою тактику вибивання логістики, але й проблеми на Сумщині.Серйозна некомплектація особового складу: бригади, які тримають важливі напрямки на Донбасі, отримують раз на два тижні 20 калік, з яких 15 поїде зі справкою по лікарнях.Центри комплектації наче відкрито глумляться.Люди, які могли стримати навалу ворога, розбігаються через потік деморалізації, відсутність ротацій, і ніякі 200к грошей, звабливі настанови ппп про «Родіна, за родіну» не зупиняють бажаючих даванути по петлях.Розвиток подій на Донбасі не викликає оптимізму, розвиток подій на Сумщині не викликає оптимізму.Стратегія не міняється, як вирулити з тяжкої ситуації придумують безпосередньо піхота на позиціях та командири, у яких в голові неймовірні задачі в стилі «Маючи ніхуя, зробити дохуя», а зверху можуть прислати тільки потужну комісію.Коротше, кудись ми пливемо не туди. Зазвичай все тримається на оптимізмі — «Похуй, маневри, прорвемося», — але шось оптимізм той згасає.Війна не закінчилась, і ми не можемо йти далі так, як йдемо зараз, бо прийдемо та сядемо на хуй, і кача попливе, і дешеві таблички пам’яті роздрукують.Написати нам | Мерч | Підтримати канал

такими темпами дед скоро вызовет Зеленского на дуэль 1 на 1 за гаражами :)только тот дед американский, руснявый дед слишком ссыкливый, он не можетпроклятый «капитан команды КВН» не прогибается, собака, мешает, приходится ненавистной Америке на него жаловаться и плакаться «сделайте с ним что-небудь»подсунули хуйню на бумаге со сливом ресурсов, а он тварына такая не подписываетну сука, что ж ты будешь делатьпроклятый капитан просто совсем охренел, мало того что ПОЗВОЛИЛ себя сопротивляться в феврале 2022, так еще и отказывается в очень тяжелой ситуации подписывать договорняк с кодовым названием «капитуляция»ну сука, слов нет, какой же херовый этот Зеленскийв общем понятно, «мирный план» деда с Америки очень прост:- жмите руки или буду возникать- я заявлю что Байден лох, а я очень классный. - через несколько лет опять будет война, но я буду играть в гольф, ебитесь с этим самивы ж мир хотели? вот вам!просто дед американский хочет всю победу присвоить себе, ведь это же он "решатель", а кто такой этот Зеленский вообще? вот из-за этого мы и наблюдаем весь этот информационный понос со стороны новой администрациипо сути пакт Молотова-Риббентропа 21-ого века, русня штаты разводят просто как щенков, а в итоге виноваты еще мыхотя нет, не мы, а Зеленскийнадо этот КВН закрыть бо столько проблем великим геополитикам создаёт, ужас просто какой-то*пост насыщен сарказмом и иронией

Кодифіковані вироби від держави - не гарантія надійної якості.Доволі давно актуальна проблема в кодифікованих МОУ виробами військового призначення, а саме засоби РЕБ та особливо FPV-дрони. Велика частина з того, що приходить офіційно від держави(кодифіковано), мʼяко кажучи, низької якості та далеко не актуальне в сучасних реаліях ведення бойових дій. Ситуація в тому, що кодифікацію виробу в нашій країні можна також легко порішати і якщо вам виробники заявлять, що їх ті ж самі FPV на оптоволокні пройшли кодифікацію - то це аж ніяк не гарантуєвам, що це одне з найкращих рішень, що існує на ринку і що воно дійсно надійне та ефективне.Проаналізувавши вибір серед державних дронів, не бачимо жодного виробника з кастомними частотами, якісних FPV (від пайки до передавачів) в списку немає. Ми закриваємо купу зборів і не раз ви бачили в списку потреб передавачі, плати ініціації і тд. А це все тому, що базова комплектація дронів зовсім не задовольняє вимоги або не є якісною.Проблема в тому, як би не намагались купувати те що реально треба, а не навʼязане державою лякають корупцією.У підрозділів нагальні потреба у засобах РЕБ та аналогових FPV,але закупити у перевірених та тестованих бійцями виробників вони не можуть, бо прийшла директива тільки кодифіковані (які сумнівної якості). Адже разом з ажіотажем на FPV та публічним зобов'язанням держави забезпечити військо дронами, багато хто побачим в цьому наживу і почали влітати в тєму, аби заробити бабла. Ну а що, це ж не неякісні броніки та шоломи, тут фактично розхідник, а проблеми можна скинути на РЕБ та недосвідчених пілотів)Питання наявності дронів по факту вирішене, вони реально поставляються в підрозділи, але тепер більше стоїть питання якості того, що поставляється. Бо який сенс витрачати гроші платників податків на неякісні дрони, що потім за збори повністю їх перепаювати?Офіцер ✙ | Підписатись