В часи Гіппократа вважалося, що всі проблеми жінки з нервовою системою пов’язані з сексуальним незадоволенням, тобто проблеми з маткою.Тоді ж була придумана хвороба – «жіноча істерія» (з латинської hysteria – матка), і вважалося, що всі проблеми виникають через «застій» у матці, так званий «сказ матки».Вважалося, що жінці потрібно вийти заміж, отримувати оргазм, і навіть пропонувалося брати участь у масових оргіях.Таким чином, депресію, тривожні розлади, емоційні прояви, галюцинації, панічні атаки, головний біль – усе це вважали проявами істерії.У Середньовіччі жіночу істерію часто сприймали як прояв відьомства, і таких жінок спалювали на вогнищі.Парацельс відніс істерію до психічних захворювань, проте все одно лікував її п’явками, яких прикладали до нижньої частини живота тощо.В Європі у XIX столітті вважалося, що потрібно щодня робити масаж матки.Лікування жіночої істерії було дорогим задоволенням, яке могли собі дозволити не всі.Після «істеричного пароксизму» (тобто оргазму) істерія, як вважалося, на деякий час зникала.Істерію лікували масажем матки аж до XX століття.Також є дані, що лікарям було важко це робити вручну, тому вони придумали механічні масажери.Існували навіть лікарні, де жіночу істерію лікували спокоєм, годували жирною їжею, не дозволяли перевертатися в ліжку. А коли жінка втрачала сили, їй робили масаж матки.На таке лікування своїх дружин відправляли чоловіки.Лікарями були виключно чоловіки, бо вважалося, що жінки можуть пожаліти пацієнтку і недостатньо суворо її лікувати.Істерію лікував навіть лікар Шарко – відомий завдяки винаходу душу Шарко, коли струмінь води спрямовувався на статеві органи та органи малого таза.Цікаво, що діагноз «жіноча істерія» існував аж до 1950-х років і був затверджений Американською асоціацією психіатрів.Лише у 1980 році Істеричний невроз була виключена з DSM-III(класифікація Американської асоціації психіатрів ) .На жаль, і сьогодні ми не позбулися цих ярликів. І навіть нині можна почути від психіатрів вислови на кшталт «істеричний невроз» або «вона істеричка».