Пацієнт відзначає підвищену сенсорну чутливість: у громадських місцях мимоволі сприймає всі сторонні розмови, зокрема за сусідніми столиками, при цьому одночасно контролює власну розмову. Відзначає неможливість відфільтрувати фонові звуки. Для концентрації потребує додаткових стимулів: під час перегляду фільмів, читання або письма паралельно слухає музику чи інший аудіоконтент. Зазначає, що без цього зосередитись складно. У повсякденному житті часто користується навушниками, під час сну застосовує беруші. Відзначає відчуття постійної потреби у зовнішній стимуляції для підтримання уваги.

✅

В дитинстві важко було вчитися, почерк «неакуратний», виривав листи, щоб переписати. Мама примушувала старатися, але не виходило. Основні скарги включають апатію, тривожність, виражені труднощі з концентрацією уваги, порушення сну та підвищений апетит. Симптоми мають хронічний характер, тривають близько 7 років, із періодичними коливаннями інтенсивності. Раніше звертався до лікарів та психологів. Приймав антидепресанти (венлафаксин, сертралін), на фоні яких відзначав погіршення стану. З соматичного боку періодично турбують проблеми зі шлунково-кишковим трактом. Болі в тілі та м’язах заперечує. У шкільному віці відзначались неуважність та труднощі з концентрацією уваги. Виражених відмінностей від однолітків за словами батьків не було. Соціальна адаптація загалом збережена, однак коло спілкування було обмеженим. Міг «залипати» в книжки, читати по 2-3 дні, навіть забуває їсти. У віці 15–17 років пацієнт почав усвідомлювати наявність психоемоційних труднощів. В анамнезі відзначає значну кількість стресових подій. Емоційний стан характеризується тривожністю, апатією, невпевненістю; раніше відзначалась прискорена мова. Суїцидальні думки заперечує, самопошкоджуюча поведінка відсутня. Сімейний психіатричний анамнез не обтяжений. Клінічна задача Як думаєте , який ?