Джонні ти став моделлю-конструктором образу ідеального солдатавона молилась на твої довоєнні фото, ДжонеЗараз у твоїй присутності не піднімає очі.ти здатен підтримувати розмову тільки коли вже не здатенпідтримувати своє тіло, коли вже не можеш встояти на ногахніби ці алкогольні ночі знімають тобі ненадовговажезний замок, що протягнуто в твої губиінколи кривиш ними у мовчазній гримасі "прорвемось" чи навпаки у "все так погано, що навіть не можу тобі нічого сказати".а що це була за війна, ти знаєш, що в нашій благословенній країні не відбувається жодних воєн вже кілька десятків років?ти просто одного дня зібрав свої речі і сказав що йдеш на війну. і ми не бачили тебе кілька років. і зараз не бачимо.джонні, ти не повертався з війни.а поки ми молимось на твої довоєнні фото ти повертаєшся на маршрут від крісла до холодильникаще кілька пляшок і губи твої розкриються, легені твої наповняться киснемі ти голосно плакатимеш."марто, я не пам'ятаю, що було. марто, я не розумію що відбувається. марто. марто."у цьому домі ніколи не було нікого, кого б звали мартою.твоя дружина плаче.я мовчки стою в вітальні. подаю пиво. нічого тебе не питаю.ти не воював ніколи. але не воювати зовсім не значить не знати війни.я знаю. ми говорили - "війна почалась коли я ще був малим. коли марта була малою."ми потребували початку війни, війна що не починалась - не закінчується ніколи.