І все це знову спливає.Ліза, таку пам'ятаєш? Вихід з торгівельного центру, прямо на камериТи з ґлузду з'їхала? Йобнута?Вона тоді, пам'ятаю, мала житло, з перемінно поплавленою проводкою,постійно приходили гості, сусідки завжди невдоволено кривились,Житло було більше схоже на пекло, але їй подобалось що воно двокімнатне,їй було до вподоби, що вона собі може дозволитижити у двокімнатному.Щось потім змінилось в ній,Щось змінилось в Марії,Щось змінилось в Насті,а в Юлі і взагалі ніби щось зламалосьі відключилось.Хто ці привиди, чому вони збирають шабаш в моїй голові,ніколи до них нічого не відчував, ніколи з ними нічого не було,хоч і бачив їх всіх оголеними й на мою думку - шалено прекрасними,я не можу розплутати цей клубок, це переплетіння волосся на моїй підлозі,певно сам приєднатись повинен.Нам потрібні спільні оголені фото, зачепитись в моменті, мовбиНам потрібні спільні слова та татуювання, щоб більше ніколи не бачитись,хіба на фестивалі сидру, де на барі чоловік однієї з них щойно наповнив мені бокал,а вона підбіжить й жартома цілуватиме мене, доки п'яна, а я тверезий і злий.Потім трамвай дзвенітиме, що відвозить мене додому, у весь біль, страх і попіл.І цей маленький шмат в горлі, легеньке першіння нагадає мені про всіх, хто був поруч тоді,а серед них мала значення тільки одна людина.і як безумно і беззмістовно знати напевно що її не вистачить,що її не витримає,що я не витримаю, як та язичниця Аня в тринадцятий місячник сонцестояння*, що я буду королевою хаосу, з скуйовдженним волосям, готовий на тут і зараз і вже.Усвідомлюючи власну мелодраму переоцінювати свою вагомість, свої нитки, зачіплені за кожен вигин,коли майстер ляльок спостерігає як сам стає лялькою, єдине бажання - рвати нитки.І все це постійно спливатиме в моїй пам'яті, ніби багато драм-н-бейсу в мотелі бейтсу,багато страху й огиди у собі, котру, не віриш, та не контролюю.Мені справді потрібно щоб всі позникали з кутиків мого погляду, так,Я помічаю як ваші невловимі посмішки гучно падають з ваших обличь, щойно я пройду по інший бік вулиці.Я чую вас, де б ви не були, з ким би і яким б пристрасним сексом не займались,А все тільки тому що потім дзвенів трамвай, як вийшов і мені заболіло. мені по злому заболіло.дуже по злому.За кожну з нас, я просто зрозумів, що нічого в нас не змінилось, тільки нитки підведені до суглобів,непомітно для мене, невідчутно для вас - рвались. І ось - я більше не друкую вам приворотів-заклять у особисті,а ви - простуєте далі, ніби ніколи мене в вашому житті і не було. А й справді.Я ніколи не зможу собі пояснити, що відбувається під дротяним каркасом під моїм клаптяним корпусом-лялькою,Я ніколи не зможу собі пояснити, що відбувається.Тобі - і тим більше.Не через те що ми рідні, однакові, різні, чи ще що,А тому що не можеш описати шмат в горлі, що стає поперек, коли думаю про твоє ім'я.коли вимальовую його фарбою на спині оголеної, доки їбу її ззаду,а вона погодилась прийти й роздягнутись лише тому, що я обіцяв їй чудес.й чудеса склались, але тільки зі мною, зрозумівшим, наскільки цей шмат в горлі гіркий, як він зростаєі перетворюється прокочуючись горлом, метафорично перетворюючись у шмат котрий мені вже не проковтнути.я й задихаюсь під сигнал потягу, а глядачі нажахано вилітають з залу.*див. фільм "He died with a felafel in his hand"