Скарбничка історій | Сьогодні буде не відгук на зарубіжку, а непостійна рубрика: вау, яке к...

Сьогодні буде не відгук на зарубіжку, а непостійна рубрика: вау, яке класне у нас є! Нещодавно брала участь в спільночитаннях на сусідньому телеграм-каналі, і книгою липня був свіженький (відносно) роман від Володимира Аренєва “Пан Малодобрий”. З творчістю автора я раніше була незнайома, каюсь, бо мені, на жаль, логістично простіше роздобути книги англійською, ніж українською. Але, на щастя, дана книга вийшла також польською, тож я мала шанс ще й оцінити якість перекладу. З цієї ж причини не буду наводити цитат, бо переклад з української на польську і назад на українську це вже якось занадто навіть для мене. :DОтож Пан Малодобрий це історичне фентезі з дрібкою альтернативної історії, дія якого відбувається на початку 17-того століття в Тарновських Ґурах. Історія розповідає нам про немолодого ката, який разом з сином Адамом — головним персонажем — вплутується в таємничу кримінальну історію з домішками сімейних драм, життєвих перипетій, конфліктів між різними соціальними групами і краплинкою магії. Я не мала якихось конкретних очікувань від книги, бо анотація мене не зацікавила. Вона чомусь була зосереджена не на самій історії, а на катівському ремеслі, що само по собі для мене не є щось супер хвилююче, враховуючи мої вподобання. Але дуже часто в своєму читацькому житті переконуюсь, що це чи не найкращий спосіб читати книги — нічого про них не знаючи і не маючи жодних сподівань. Так і тут Пан Малодобрий зміг мене здивувати своєю звивистою заплутаною історією. Буквально до самого фіналу я сушила голову, будуючи різні версії того, що ж відбулось, автору вдалось цікаво закрутити перипетії сюжету і розповісти історію в ідеальному темпі, коли флешбеки не відривають від основної акції і не дратують, і основна інтрига зберігається до емоційного фіналу. В цілому книга побудована дуже продумано, гарно збалансовані і стратегічно розташовані експозиція, екшен і погоні, діалоги і флешбеки, коли від одного гармонійно переходимо до наступного. В ній в гарних пропорціях є трохи страшного, трохи смішного, трохи життєвого і драматичного. Теж дуже потішила редакція. Буквально все працювало на загальну ідею і було по суті, мінімум води чи філерів. Єдине негативне, що можу сказати відносно Малодоброго це те, що мені хотілось би більше магії, більше дивного. Але це я швидше, як виключення, розумію, що для інших читачів в середньому її там буде як раз досить і абсолютно не замало. Пан Малодобрий має цікавих живих персонажів з своїми власними добре прописаними мотиваціями, яким співчуваєш. Більшості учасників зі спільночитання, включно зі мною, в душу особливо запали персонажі-тварини і пані Солька. Але, на щастя, в книзі є заділ на продовження, і, судячи з усього, харизматична відьма там теж з’явиться. А ще в ній є чудові ілюстрації (шкода, що моя версія має їх менше) та цікавий словник термінів і світобудови. По всіх фронтах — солідна робота автора і взагалі всіх, хто працював над книгою. Словом Пан Малодобрий мені нагадав, що за морем англомовної фантастики не варто забувати за українську, бо у нас теж вміють зробити на рівні. Також звісно цікавим і новим був для мене формат обговорення разом з автором, коли можеш бачити в очах пана Володимира радість від розгаданих відсилок і тихий шок від читацьких інтерпретацій тексту. Так і хотілось наплести щось про колір фіранок в випадковій сцені, але я стрималась. :DТож видайте українською читаємо українське!