#душний_стендап

В українській комедії є дуже велика проблема: брак сетапів. З різних причин — обʼєктивних і не дуже — коміки не виконують свою домашню роботу й не приносять нам спостережень, питань, нових точок зору на звичні речі.

Буквально 99 зі 100 шоу побудовані на тому, що ніяк не підготовлені люди різного ступеня веселості та впізнаваності ходять одне до одного на канали й сиплють імпровізованими панчами.

Наприклад, давайте коротко опишемо суть популярних форматів:

Розгони — комік сподівається, що інші коміки та просто люди з підписниками в інсті принесли сетапи.

Імпровізація — комік сподівається, що люди в залі принесли сетапи.

Історії — комік сподівається, що принесений іншими учасниками сетап буде достатньо довгим, щоб і він встиг вставити панч.

Всякі шоу з порадами («Не проблема», «Людоньки, порадьте», «Стендап-психотерапія» тощо) — комік сподівається, що глядач або гість принесе сетап у вигляді питання, іноді обмеженого певною темою.

«Злучка» та подібні дейтінг-шоу — комік сподівається, що сетапом стане awkward-момент між двома непідготовленими людьми на сцені.

«Сетліст» і подібні шоу — комік сподівається на вдалий сетап на папірці.

Псевдоінтелектуальні шоу — комік сподівається на сетап у вигляді питання.

І так далі — до самого дна ютубу.

І я чудово розумію, чому така ситуація склалася, але від цього розуміння менш сумно не стає.