Одного разу два царі готувалися до війни зі спільним ворогом. Зажадали вони почути від Господа поради, чи йти у бій чи ні. Покликавши 400 пророків, вони почули надзвичайні лестощі про майбутній тріумф і перемогу. Проте один цар перепитав у іншого, чи є ще пророки в тій землі, на що почув у відповідь:«Є один такий, через якого можна запитати Господа, але я його зненавидів, оскільки він ніколи не провіщає мені чогось доброго, а тільки погане…» 1 Царів 22:8 CUV Покликавши того пророка, царі почули невтішний прогноз, на що він отримав реакцію правителя: «Я ж казав!». Пророка кинули до вʼязниці. Правителі ж повели військо зустрічати ворога…Про результат битви нескладно здогадатися - військо ізраїльське та юдейське було розбите, а один з царів поліг у бою.Лідерські висновки:- Люди, які говорять тобі неприємну правду — не твої вороги, а твої союзники.- Правильні рішення не завжди походять з більшої кількості раціональних або просто привабливих доводів. Часом вони потребують віри, що тримається за тонку мотузку правди.- Сумнівні союзники, які тебе підбурюють до великих вчинків, можуть повести тебе з собою в могилу.- Підбадьорення необхідне для успіху лідера. Рівно як і конструктивна критика.