ON THE SITE OF A MULBERRY-TREE;Planted by Wm. Shakespeare; felled by the Rev. F. GastrellThis tree, here fall'n, no common birth or deathShared with its kind. The world's enfranchised son,Who found the trees of Life and Knowledge one,Here set it, frailer than his laurel-wreath.Shall not the wretch whose hand it fell beneathRank also singlyâthe supreme unhung?Lo! Sheppard, Turpin, pleading with black tongueThis viler thief's unsuffocated breath!We'll search thy glossary, Shakespeare! whence almost,10And whence alone, some name shall be reveal'dFor this deaf drudge, to whom no length of earsSufficed to catch the music of the spheres;Whose soul is carrion now,âtoo mean to yieldSome tailor's ninth allotment of a ghost.До речі, сам сонет. Данте Габріель Росетті не став його публікувати (вилучив зі збірки Poems (1867) безпосередньо перед публікацією), тому він існує або в рукописі, або в гранках. Оспівана в сонеті шовковиця - легендарне дерево, яке буцімто посадив сам Шекспір і яке пережило і його, і всю його родину, допоки його не зрубав преподобний Ф. Ґастрел. Втім, зв'язок шовковиці із родиною Шекспіра є доволі сумнівним.