▫️

Книжка відпрацьовує свою затишну складову на всі 100%. Фактично, це збірка історій про життя Еліс та людей, яких вона зустрічає. Переважно це буденні клопоти: поїздки, пошуки кухаря, видання рукописів, вислуховування претензійних поетів чи відбріхування від наполягань подруги знайти їй хлопця. Але ці історії не забувають попередніх, здавалося б, епізодичних, персонажів і повертають їх у потрібний момент.

▫️

Паралельно тут також розвиваються детективна та романтичні лінії, хоча детектив тут не має чільної ролі.

▫️

Мені сподобалось, що текст вміло зав'язує різні драми в стосунках і це цікаво читати — неспішно, по кілька розділів на день. Якісь проблеми робітників, поява зниклого батька, воркаголізм Алекса і багато іншого.

▫️

Щодо власне стимпанку, мені було його малувато навіть попри затишність. Скидалося більше на декорації стимпанку, аніж на сам стимпанк: можна уявити, що це далеке майбутнє після якоїсь катастрофи, внаслідок якої людям лишилися красиві картинки з КиївСтімКону та пісня «Airship Pirate».

▫️ Напевно, найпоказовішим тут є старший чоловік, якого Еліс зустрічає в пустелі. Його будинок помережаний дивними трубами, але водночас вони абсолютно нефункціональні. Мені б хотілося більше панку в центрі історії — в самій кав'ярні.

▫️Текст написаний досить впевнено, з симпатичним гумором, достатньою динамікою — структура на місці. Можливо, місцями бракує стилістичної редактури і підчищання кількох ідіом радянського походження (аля «вороги народу» чи «ініціатива карається»), які в цьому світі, що спирається на естетику Вікторіанської Англії, трохи недоречно звучать. Але це некритично.

▫️

З фішок повеселили епіграфи до кожного розділу: тут вам і цитати з давньогрецьких філософів, і мудрі слова з «Наруто».

▫️

Головна героїня теж має фішку — спробуйте порахувати, скільки книжок за весь текст вона написала. Оце темп! Недарма ж авторка бестселерів — Кокотюха й Сандерсон схвалили б.

▫️

Тож зрештою цього року я лишилась задоволена рандомним пірнанням в український інді-сегмент: історія тримала увагу, хоч і хотілося часом витягти червону ручку.