Що замість роментезі?Кілька тижнів тому обговорювали висловлювання Кідрука, що український ринок просто перенасичений роментезі — таку кількість назв не встигають читати. Це лише підживило вже наявну дискусію щодо заяскравої присутності роментезі в жанрі.Зазвичай роментезі протиставляють "серйознішим" піджанрам: епічному (в його класичному розумінні) та темному. Саме це фентезі мало би бути в центрі уваги і перекладів, а не роментезі.Але роментезі тим часом добре заходить читачам, навіть подекуди проти власної волі — і це факт. У чому ж причина?Після свіжого прочитання трилогії «Одного разу розбите серце» Стефані Ґарбер я маю одну теорію.Але варто почати з того, що разом із популярністю роментезі читачі також замилувалися затишним фентезі. А якщо подивитися на десяток з гаком років раніше, то на місці цих двох піджанрів стояли янг-едалт (маркетингова категорія, яка стала сприйматися за жанр) та міське фентезі відповідно. І, як на мене, це сигнал одного й того самого запиту — часто незакритого або недостатньо розкрученого для дорослішого читача.Що ж це за запит?"Класичне" фентезі (назвемо його так) — це, як правило, історія з високими ставками. Не лише за сюжетом, але й за читацьким сприйняттям. Саме тому воно сприймається "серйозно", незалежно від того, чи ми дивимося на героїчні виправи у боротьбі проти масштабного зла, чи на цинічні й саркастичні міркування про цей прогнилий світ. Сучасне роментезі також часто будується на епічній чи темній складовій, але під час читання ти розумієш, що ставки не такі серйозні. Чому? Бо щонайменше половина сюжету присвячена романтичним стосункам, які суттєво відволікають від основних ставок. Умовно, ми рятуємо світ, але треба на шляху 100 разів подивитися, яке ж гарне волосся у чоловічого персонажа. І в цьому суть — не у красивому волоссі якогось хлопця — а в тому, що ставки насправді не такі серйозні, навіть якщо довкола вбивають на раз-два і розкидаються прокляттями.Я не хочу сказати, що запиту на красиву любовну історію чи гаремник немає — він доволі великий —, але є у роментезі те, що зараз переважно обмежується підлітковим фентезі.Відчуття пригоди.Дорослий читач також хоче пірнути у чарівний світ, пробігтися магічними лісами, розкрити таємниці, помахати мечем, поварити зілля чи проїхатися на драконі, але в історії наполовину простішій. Тобто прочитати щось, що, як правило, матиме слабкішу світобудову, але захопливий сюжет із середнім розмахом ставок. Любовна лінія може додаватися і бути помітною, проте бути однією із частин пригоди, а не застилати нею все.Роментезі і затишне фентезі мають усі ці гачки. Автори найпопулярніших книжок зазвичай досить непогані або й геть добрі оповідачі, хоч і з посередньою стилістикою. Так, історія може бути нелогічна, хаотична, банальна, але буде тримати читача в напрузі й викликати відчуття дізнатися, чим це все закінчиться.👉Тому моя теорія полягає в тому, що нам бракує ринкового просування фентезі з середніми ставками, можливо, формування нового маркетингового жанру, як це було з янг-едалтом чи роментезі. Бо книжки є, але вони зараз не скупчені за одним запитом. Ти кажеш: "Хочу прочитати щось на кшталт «Тресс зі Смарагдового моря» чи «Кропиви і кістки»", але не маєш слова, яке максимально пояснить твоє бажання.Як вам така теорія? Пишіть у коментарях! 👇