Коти!А ось і пʼята частина казки⸻Наступного дня ніхто не чув ані найменшого шуму й не бачив нікого в шинку Арнуса. Перехожі дивувалися:– Як гадаєте, Арнус утік з дому?Але і Арнус, і Йонан були вдома й міцно спали.Вони проспали ще цілий день і цілу ніч — настільки втомилися. Першим прокинувся Арнус і насилу підвівся — так у нього ломило все тіло.– Як же це я примудрився заснути просто біля вогнища? – пробурмотів він.Тут він побачив Йонан:– А зі мною ще й стара нечупара! Мабуть, я вчора ввечері перебрав зайвого, а вона з люті мене відлупцювала — от у мене все тіло й болить. Ну, стривай, я тебе зараз так розбуджу!Він схопив палицю. Першого удару Йонан навіть не помітила, від другого застогнала, після третього підняла голову, після четвертого схопилася й поспішила втекти, не чекаючи п’ятого. Арнус вийшов у двір слідом за нею, з двору пішов на майданчик перед будинком, а звідти — до сараю, де виготовляли сидр. Там уже стояла задумлива Йонан перед бочкою, від якої йшов якийсь дивний запах.Мабуть, цей запах нагадав Арнусу все, що з ним сталося напередодні. Так це було чи ні, але він залишив служницю в спокої й щодуху кинувся до кімнати постояльця. У кімнаті нікого не було. Ліжко навіть не було пом’яте. У стайні також не було ані коня, ані його хазяїна. Але лякало Арнуса не це, а те, що він потроху почав згадувати все, що, здавалося, йому наснилося тієї ночі.– Йонан, – гукнув він, – ходи-но сюди! Мені ось наснилося, ніби я всю ніч робив сидр разом із Дияволом, а ти мені допомагала.– І мені, – перелякано пробурмотіла Йонан, – те саме наснилося…– То виходить, ми налили сидр он у ту бочку?Йонан від страху аж просльозилася, але нічого не відповіла.– А Диявол, значить, – міркував Арнус, – залишив нам сидр і зник? Тільки от треба згадати, – він постукав себе по голові, – що ж він нам сказав робити з цим сидром.Минуло трохи часу, і Арнус згадав усе, що йому сказав дивний гість. Очі Арнуса заблищали, і він сказав Йонан:– Ходімо, сховаємо цю бочку як слід — як золото ховають!