Коти!Четверта частина казки підʼїхала❤️Диявол відвів господаря та служницю в підвал, де стояв прес, з-під якого крапля за краплею стікав яблучний сік. Поруч був ручний млин для шинкування, а біля нього – гора насипаних яблук. Вогню в сараї не було, але все навколо освітлювалося червоним світлом – наче хтось розжарив залізо: то горіли очі Диявола.– Ну що, давай, Арнусе, – крикнув Диявол. – Я навчу тебе робити добрий сидр! Кидай яблука в млин… Добре! А тепер крути колесо!Арнус і Йонан, усе ще сплячи, схопилися за ручки, що приводили в рух колесо млина, й щосили почали його крутити. Диявол застрибнув на воронку, заходився кидати яблука всередину й покрикувати. Йонан швидко втомилася, і нечистий став підганяти її ударами палиці.– Гоп, Йонан! Гоп, Арнусе! – підганяв він їх, наче коней.А потім Диявол схопив козла за задні ноги й жбурнув його в залізну воронку. Пролунав пронизливий зойк і моторошний хрускіт.– Гоп, Йонан! Гоп, Арнусе! Ну-бо, давай, піднажми!Але Йонан не витримала й звалилися на підлогу. Тоді Лукавий сам ухопився за ручку колеса, й кістки козла хруснули під залізними зубами.Йонан насилу підвелася на ноги, й млин знову став перемелювати яблука. Правда, час від часу з нього лунав дивний звук, зовсім не схожий на кряхтіння подрібнюваних плодів. Тоді Арнус і Йонан тяжко зітхали: значить, Диявол докидав у воронку свої зілля.Нарешті запаси Диявола вичерпалися; закінчилися й яблука. Прийшла черга вичавлювати сік. Арнус і Йонан знову взялися до роботи, так і не прокинувшись. Втім, працювали вони навіть краще, ніж удень. Стару яблучну кашку витягли з-під преса, а на її місце поклали нову. Тепер треба було гарненько опустити прес і витиснути сік із яблук, чорного козла й усього іншого, що накидав туди Диявол.Лукавий допоміг Арнусу й Йонан. І хвилини не минуло, як увесь сік опинився внизу, а вичавки стали сухими, як клоччя. Сидр густою цівкою стікав по жолобу, чорний, наче ожинове вино. Диявол вмочив палець у сидр і облизав його, ніби на пальці був мед.– А тепер, – наказав він Арнусу, – тягни сюди бочку й злий туди весь напій до останньої краплі. До чого ж добре вийшло! Я додав туди найкраще, що маю: колір і силу пекельного вогню та присмак семи смертних гріхів. Це буде чарівний напій, ліки від усіх хвороб: хто буде часто його попивати, стане схожим на мене самого. Відтоді, як Єва скуштувала яблуко в Райському саду, я не вигадав нічого кращого на благо людства… А тебе, Арнусе, цей напій зробить багатим, якщо забажаєш. Для цього тобі доведеться щодня спорожняти бочку. Якщо щовечора бочка буде порожньою, то щоранку вона знову опинятиметься повною.Сказав це Диявол, розсміявся й зник. Арнус і Йонан повернулися в дім і, смертельно виснажені, гепнулися біля вогнищаНу як вам казка?❤️