"У нього в медичному заключенні розписано, скільки видів тортур було. Були застосовані практично всі, які бувають. Наслідком стало те, що він згорів буквально за тиждень. Лікарі почали лікувати підшлункову. Але некроз був не лише у підшлунковій. Йому не було що лікувати, всі органи вже розпадалися. Він тримався просто на силі духа". Він обіцяв повернутися — і повернувся, мріяв ростити онучок і довгожданого онука. Сіверськодончанина, військовослужбовця 53 окремої механізованої бригади Валерія Зеленського повернули до України з полону у межах обміну "1000 на 1000". Це було 25 травня 2025 року. Менш як за місяць, 16 червня, його серце зупинилось — організм 57-річного чоловіка не витримав тортур, розповіла Суспільне Донбас донька захисника Валерія. Він жив думками про родину, три роки думав, що його сім'я в окупації. У полоні мріяв побачити очі коханої дружини — і встиг це зробити.Це історія колишнього поліцейського, який став на захист України, це історія сміливого командира, який потрапив у полон у перші дні, це історія про щоденні тортури, яким піддавали Валерія Зеленського всі 39 місяців полону у російських тюрмах. Розповіла про батька донька Валерія — дивитись та читати.